Вірш Миколи Руденка – Осанна світлові!



Осанна світлові! Проте
Люблю у вечори імлисті
Не просто світло, а оте,
Котре пробилося крізь листя.

Розсунувши сувої хмар,
Воно продерлось між гілками.
Воно і фарба, і маляр –
На моріжок лягло мазками.

Мазок чи слово – все одно:
Одна душа, одна потреба.
А сонце, як веретено,
Клубок намотує на себе.

Там спиться, ніби в сповитку,
Земним дощам, прийдешнім грозам.
Сто біосфер у тім клубку
І неосяжний творчий розум.

04.10.1986


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Образ прометея в поеми кавказ.
Ви зараз читаєте: Вірш Миколи Руденка – Осанна світлові!