Аналіз вірша “Річний пісок” Плужник

” Річний пісок ” Є. Плужник аналіз вірша – тема, ідея, художні засоби, жанр та інші питання розкриті в цій статті. Збірка: “Рання осінь” Рік написання: 1927 Тема: зображення особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам’яті, філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою Основна думка: кохання – це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Жанр: інтимна лірика Римування: перехресне Віршований розмір: ямб

Художні засоби “Річний пісок”

    Метафори – тремтить ріка, хилиться ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене Епітети – друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі Порівняння – немов ласкаві вересневі феї спинили час Риторичне звертання – о друже мій єдиний, а далекий. Риторичні оклики – Який тут спокій стереже мене! І твій слідок малий – такий великий, Що я тобі й сказати б не зумів!

“Річний пісок” ідейно-художній аналіз

У вірші Є. Плужника “Річний пісок” передає особисті почуття ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Кохання – це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Досить похмурий пейзаж

(“ріденький ліс”, безлюддя, “мертвий лист”) натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані.

Ліричний сюжет розгортається на тлі мальовничої природи, яка відтінює душевні почуття й сум’яття героя. Щасливі дні й піднесені почуття, які він пережив тоді, коли поряд із ним була кохана, перетинаються з жалем, душевним болем за неповоротно втраченим відчуттям краси, гармонії у світі та душі Образ коханої обожнюється ліричним героєм, стає особливо дорогим і рідним. Ліричний герой Є. Плужника занурюється у світ душевних переживань, у психологічні переливи, в уяві звертаючись до коханої, ведучи з нею розмову, мов сповідаючись їй. У вірші є незвичайний образ “слідок ноги” милої, що набуває символу, бо стає “великим”, тобто дорогим, неповторним, як слід богині, самого життя. Це символ вічної краси й кохання, який бентежитиме душу завжди) Філософські роздуми над плинністю і вічністю буття автора виражено в рядках:

“Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий – такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Аналіз вірша “Річний пісок” Плужник