Антонич Богдан-Ігор – Любов

У правилі математичнім світа
За дужки викинена невідома,
Незнаний косинус днів наших літа.

В далекій подорожі, навіть вдома
Дарма шукати слів її німих.
Коли здається: пустку переміг,
Приходить тиха, наче ніч, утома.

Усміхнені, штудерні тріолети,
Мов лід холодні, кажуть нам даремно,
Вмовляють, що любов – це річ неземна.
О, де ти є, незнана, о, де є ти?

Чи кинув хто на тебе анафему?
А може, винайшли тебе поети,
Щоб до згучних сонетів мати тему.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Любов