Антонич Богдан-Ігор – На шляху (скорочено)

Обплетений вітрами ранок
Шугне, мов циганя, з води
І на піску кричить з нестями,
Обсмалений і молодий.
Ріка зміяста з дном співучим,
Хвилясто хльостають вітри,
І день ховає місяць в кручу,
Мов у кишеню гріш старий.
Клюють ліщину співом коси,
Дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
Хлопчина з сонцем на плечах.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Богдан-Ігop Антонич – майстер незвичайних порівнянь та асоціацій. Ранок у нього – “обсмалений і молодий”, “як циганя”. день ховає місяць у кручу, “мов у кишеню гріш старий”. Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день, хлопчина молодий “із сонцем на плечах”. Ми легко уявляємо собі і ту дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля така красива, і життя таке прекрасне.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – На шляху (скорочено)