Епітет

Епітет (грецьк. epitheton – прикладка) – один із основних тропів поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища і, потрапивши в нове семантичне поле, збагачувати це поле новим емоційним чи смисловим нюансом. Як Е. переважно вживаються прикметники (д. Чередниченко: “Покличу тебе / до зеленого шлюбу”), переводячи свої другорядні лексичні значення на основні, чим вони різняться від звичайних означень (“зелений листок”). Крім оригінальних Е., винайдених автором (Олег Ольжич: “скам’янілі дні”), у художніх творах з’являються і постійні Е. або літературного походження (Я. Щоголів: “сонце золоте”), або фольклорного (“ясні зорі, тихі води”), надмірна присутність яких шкодить естетичній якості таких творів. У ролі Е. можуть бути й інші частини мови, зокрема іменник (Ю. Липа: “… світ – жіночість незрівнянна”), зумовлюючи процес метафоризації Е.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Жюля верна 15 капитан скорочено.
Ви зараз читаєте: Епітет