Герасим’юк Василь – Що таке, мамо, Космач?
– Що таке, мамо, Космач?
Скільки присілків у нього?
– Сину, це материн плач.
В неї немає нікого.
– Хто його, мамо, зіткав?
Звідки воскОвії плити?
– Сину, це з жовтих отав.
Бог не велів їх косити.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Шевченко – Якби мені, мамо, намисто Якби мені, мамо, намисто, То пішла б я завтра на місто, А на місті, мамо, на місті Грає, мамо, музика троїста. А дівчата з парубками Лицяються. Мамо! Мамо! Безталанна я! Ой піду я богу помолюся, Та піду я у найми наймуся, Та куплю я, мамо, черевики, Та найму я троїсті музики. Нехай люде не здивують, […]...
- Герасим’юк Василь – Немов прокинувся… І хоч Немов прокинувся… І хоч Бо щось силкуюся згадати Зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, ще не пригадав… ” – Моїм він голосом шепоче. Тріпоче… Бо чільце дівоче Й лице жіноче цілував. “Ще й не пригадуй… ” – вже своїм Шепоче голосом. Тріпоче… Не вирвати чільце дівоче З отав космацьких, […]...
- Микола Руденко – Що вам сказати, мамо Що вам сказати, мамо, Праведнице безталанна?.. Темрява ходить не прямо – В неї душа захланна. Всюди пекельне рало, Що вимагає покори, Навіть шляхи заорало, Навіть обстригло гори. Маємо власну домівку – Отже, Всевишній з нами… Вже ми навчились корівку Пасти попід тинами. Ріки пересушили. Переробили природу – Тільки б нам душі лишили Не вкоротили роду! […]...
- Леся Українка – “Мамо, іде вже зима… “ “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- Микола Руденко – Ти, мамо, прийшла в сновидіння Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні – не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті. Навчи мене сумнівів, мамо, Вдихни в мої ночі тривоги: У світі не просто, не прямо Розбіглися долі-дороги. Врятуй від повчань лжепророка, Що видимість має за суще. Яви для незвичного ока Коріння світів невмируще. Нехай занебесного руна […]...
- Гребінка Євген – Ні, мамо, не можна нелюба любить – Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти Хай лучче буду я ввесь вік дівувати. – Хіба ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою. А в світі якеє […]...
- Герасим’юк Василь – … І заклинання мольфарів … І заклинання мольфарів Промовив бахур. І знову не почули слів, Хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков, І знову – галас, Щоб тільки з кров’ю лиш любов Заримувалась. Відходить та – з його отав… І побратими. “Господь із нею, – прошептав. – Господь із ними”. І тільки мати ледь жива На всі Карпати. Де […]...
- Таня Гелетюк – де тебе, мамо, шукать? – Мамо, матусечко рідна, Де тебе, люба, шукать? Я тебе хочу побачить, Скільки всього розказать… … Знову шум, знову гам, Знову крики лунають, Там, на кухні в диму, Де про щось розмовляють. На столі попільничка І пляшки від вина… Тут сидить чиясь мама І сидить не одна. Поруч друзі веселі, Вірні й п’яні дружки Розливають […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Герасим’юк Василь – Не про всіх запитав. Розказав … Не про всіх запитав. Розказав Не про всіх – ще залишив для брата. Із холодних космацьких отав Нічка встала – настала розплата. І судді поміж них не було. І коротким був вік супостата. І снігів поміж них намело. … Хтось потрапить у пастку для брата....
- Василь Стус – Так явно свiт тобi належать став Так явно свiт тобi належать став, Що, вражений дарованим багатством Оцього дня, вiдчув як святотатство: Блукати лiсом, йти межи отав, Топтати ряст, аби спiзнати в зорi Наближення своїх грiховних прав. Рушай вперед. I добротою хворий, Розтань росою димною мiж трав....
- Василь Стус – Вечірній сон Вечірній сон. I спогади. I дощ Колише світ розпуклого ясмину. Бездомний вітер. Спи, маленький сину, Спи, сину мій маленький, коли хоч. Немає мами нашої давно – Вертала, поспішала, забарилась. Надворі дощ і ллє як із барила. Заснеш – і чуєш: торготить вікно. Здається, хтось підійде до дверей, Проситиме негоду переждати. Ти ж, синку, спи і […]...
- Герасим’юк Василь – І не повернешся повік І не повернешся повік З пустелі у гаї. Цей рік, твій тридцять третій рік, Припав на рік змії. Не сатана тебе терзав, Скоряв не Азазель. Твій голод – жовтий дух отав – Не чорний дух пустель. Допоки ти ще людський син, Ти не підеш один, Бо ще підводить із колін Наш затонулий дзвін. Вертатись до […]...
- Гомін, гомін, гомін по діброві (народна пісня) Гомін, гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Туман поле, поле покриває, Мати сина проганяє: “Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе орда візьме!” “Мене, мамо, мене орда знає – В чистім полі обминає”. “Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе турчин візьме!” “Мене, мамо, мене турчин знає Сріблом-злотом наділяє”. “Іди, сину, іди […]...
- Андрій Малярик – Чому життя таке несправедливе? Чому життя таке несправедливе? Розчарування, біль, душа болить… Всі, як один, ми вклали свої сили, У відповідь: “Забудь ти щастя мить” Чому життя таке одноманітне? Сонливий ранок, чашка кави і TV. І свято мами стало непомітним, VK, ютуб і фільм на DVD. Та все тому, що портять людей люди, Поганий вплив, байдужість, компромат, І позаочі […]...
- Твір на тему: Мамо, де ти? У кожного своя мрія. Хтось мріє познайомитись із “класним” хлопцем, хтось – отримати у подарунок на день народження ноутбук, хтось – вступити до певного вузу, щоб опанувати улюблену професію. У мене теж є заповітна мрія – я хочу розшукати свою маму. Річ у тім, що я все своє життя прожила у дитбудинку – спочатку в […]...
- Герасим’юк Василь – Я промчався тунелем тих літ Я промчався тунелем тих літ, Де лиш протяг і втома, І малим повернувся на світ, Та змаліли і вдома Ті великі боги і дідьки, Що в дитинстві лякали. Я сказав про підземні стежки, І мене не впізнали. А тебе я, кохана, впізнав, Хоч не пахла, як злива, Із холодних Космацьких Отав Твоя посмішка сива. Хоч […]...
- Герасим’юк Василь – Щоразу ловили її Щоразу ловили її, Чотирнадцятилітню, під лісом – Хай не тікає на село до мами Мужня жона! Може б, не спіймали, Якби тікала не тією дорогою, На якій кожне яблучко, Паданицю кожну підбирала Для старої корови. Може би, втекла, Якби дуже захотіла – Снився їй той принц Фердінанд! Може б, не тікала, Якби не знала, Що […]...
- Герасим’юк Василь – Мотив Блукав і світу білого не бачив, На велелюдді, як у пущі, жив. Але почув не шепіт – легіт наче: “Згадай мотив”. І ти згадав мотив. Все, що невірні сльози навертало, Поникло враз, бо ти збагнув тоді, Що не його – тебе було замало Йому у дні і ночі молоді. Як він звучав у ті веселі […]...
- Соломія Волошин – Таке відчуваю я вперше в житті Тобі я так хочу сказати люблю, Та дивлюсь у очі і знову мовчу, Бо це почуття, я у серці ношу І словом його, я не опишу. Так добре у твоїх обіймах мені. І часом здається, що це уві сні, Цілунки твої і ніжні й п”янкі, А інколи з перцем такі запальні. Коли я з тобою, […]...
- Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику І гасить ватри – Хто наврочив, мамо? Лише її одну, Лише таку Я кличу обгорілими губами, І руки простягаю на краю, Й шепочу: “довга, мамо, ця морока”. Та ватру, Нею згашену, Доп’ю До дна. Це п’ють здавен від злого ока. Це п’ють із темним трунком заклинань, Та згубний трунок слова Доки […]...
- Мамо Як часто ми всі забуваєм, Про найдорожчих нам людей Які нас народили, про нас дбали Вселяли в серце тільки доброту. З дитячих літ ти в мене вклала Свою любов, наснагу, доброту Учила правильно на світі жити Любить родину і землю свою. Ти нам співала колискові У тихий і вечірний час Про рідну землю, мову та […]...
- Семенко Михайль – Смерть Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од жінки теж. Мамо. Спалило чуття. Я коло смерті меж Жінко. Хрест з рамена скинь Жінко. Вирви зі стін Мамо. Конає твій син Мамо. Жалібний дзвін. 17. I. 1917. Владивосток...
- Герасим’юк Василь – Йде сніг Йде сніг. Я стою у траві, Яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, Пожовклі і гострі, як стріли. Хто їх за коріння трима В холодній землі, На незримій Тугій тятиві? Крадькома Націлює в серце над ними. І враз відпускає… Та ні, Вони цо летять, Бо зненацька На снігу легкім полотні Схрестились тіспачо в космацькім […]...
- Мар’ян Радковський – Як могло таке у Всесвіті статися Як могло таке у Всесвіті статися, – Не могло в чорних дірах подітися? Чому саме тоді так не спалось нам, Може, дійсно судилось зустрітися? Заміряємо все фаренгейтами І до краю, і раю, і зрілості… Ми так різко стаємо щасливими, Ми – не діти нової стабільності. Нас не візьмуть ні їхні барометри, Ані поклик чиєїсь дебільності. […]...
- Крістік Хрустік – Життя… воно таке мінливе Життя… воно таке мінливе.. Ще вчора стрибнуло зі скелі вниз. Сьогодні – вже прекрасне і щасливе, Створює в тобі новий каприз. Для всіх є щастя у житті, А ми у ньому, як у мрії. Колись в своєму забутті, Я раз вже втратила надії. Люби мене… дозволю я пізнати Все те, що в мене в глибині. […]...
- Таня Бенещук – Ти знаєш, що таке самотність? Ти знаєш, що таке самотність? Ти відчував хоч раз любов?! Неначе я зірвалась у безодню… А в жилах замерзає кров. Ти куштував на смак солоні сльози? Можливо скажеш де їм край?! Бо вже не помічаю в травах роси, Як дні за днями… І їх мені не жаль. Ти бачив, як на друзки серце? Ти уявляєш, […]...
- Ольга Кричинська – Справді, ну що я таке вигадую Справді, ну що я таке вигадую, Хто мені лікар і хто тобі критик, Будь я хоч звабою, владою, Ладою – Ти не повинен мене любити. Речі чимдалі стають простішими, Простір люб’язно стає закритим, Будь я хоч світлом, відлунням, тишею – Ти не повинен мене любити. Мрії підошвами стали стертими, Мало дороги, багато провини, Будь я […]...
- Павло Мовчан – Таке ти, полечко Не надивитись, ані вжитись, Не вкоренитись, ні вхопить, Ні навпростець, ні полем битим По перемірять, не пройти. Таке ти, полечко життєве, Така ти, доленько земна, Що день по дневі, день по дневі П’ю безмір навхилки до дна. І не нап’юсь, не погамую Своєї спраги і вогню,- Піском повзу, стовпом вихрую, Голкую серце на стерню. Не […]...
- Аліна Міщук – Зустрічай мене, мамо Я прийшов, зустрічай мене мила родино, Повернувся додому я, Не біда, що поклали мене в домовину, Я прийшов, рідненька моя. Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко, Не картайте, що не вберегли, Я ішов, розуміючи, що там не гладко, Вражі кулі мене тихо підстерегли. Не ридай, моя мила матусе й сестричко, Я завжди буду поряд […]...
- Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: Ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе сповивала вона, Не тебе колисала, співала Не тобі. В нас бував сумна Нова радість, яка не бувала. В нас буває така самота, Що найлегше її колисати, Притуливши до неї уста… […]...
- Герасим’юк Василь – Гой Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой -. Він ще не має права помирати – Хай світ не той. Хай навіть дух не той. Він ще уздрить у темнім закамарку Увесь мій недорід, увесь мій бруд. І він ще скаже: повтирайся, шмарку, – Ти вже ногою там, хоч друга – […]...
- Богдан Рапп – Таке бува в четвертій ранку Таке бува в четвертій ранку, Сценарій підкорився тиші, Вже не далеко до світанку, На мить нам Бог весь світ залишив. Тоді усе здається ближчим, Дешевшим, теплим, не глибоким. У наших мріях сонце нижче, І люди в них добріші трохи. Заллється змістом все таємне, Покірні нам моря і гори, Кохання нам завжди взаємне, І виграєм грошей […]...
- Павло Мовчан – “Кульбабо пам’яті, таке зелене поле… “ Кульбабо пам’яті, таке зелене поле, Так широко, аж боляче мені. Мов ртуті стовп, піднявсь по губи голос, Аби здмухнуть пушинки мовчазні. О земле, прорости! Переіржавиш крицю, Сніг перемелеш, кістя перетлиш – І виростеш високою горою, Щоб на людину глянути з узвиш… Рухливий вузол, сплетені волокна, Крейдяна грудка, що ввібрала тінь, Листок свічада безнадійно зжовклий, Що […]...
- Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви Коли моя мати заходить до церкви, Вона нікого не помічає, Доки іде на своє місце. Вона зупиняється Маленькою дівчинкою, Майже прозорою У золотому повітрі Під склепінням Маленької карпатської церкви. Дівчинка оглядається І, коли впевнюється, Що її мама Стоїть позаду, Одразу бачить усіх. Вона вже знає, де хто стоїть. І все вона чує: Як тонко виводить […]...
- Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
- Що таке загальнолюдські цінності? (2) (за оповіданням “Хто ти?”) Як батьки відносяться до своїх дітей, так діти їм і віддячать. Коли діти щасливі, то суспільство розвивається нормально. Коли ж багатьом дітям не вистачає материнської ніжності, суспільство приречене на розлад і руйнування. Головна героїня оповідання Євгена Гуцала “Хто ти?” – дівчина Галя, сирота, яка виросла в дитячому притулку. Автор описує красу дівчини: “Дівчина була вогнисто-руда, […]...
- Що таке загальнолюдські цінності? (За оповіданням Є. Гуцала “Хто ти?”) Відношення до дітей – це майбутня доля батьків. Коли діти щасливі, то суспільство розвивається нормально. Коли ж багатьом дітям не вистачає материнської ніжності, суспільство приречене на розлад і руйнування. Головна героїня оповідання Євгена Гуцала “Хто ти?” – дівчина Галя, сирота, яка виросла в дитячому притулку. Автор описує красу дівчини: “Дівчина була вогнисто-руда, і коси її […]...
- Василь Герасим’юк – Мотив МОТИВ Блукав і світу білого не бачив, на велелюдді, як у пущі, жив. Але почув не шепіт – легіт наче: “Згадай мотив”. І ти згадав мотив. Все, що невірні сльози навертало, поникло враз, бо ти збагнув тоді, що не його – тебе було замало йому у дні і ночі молоді. Як він звучав у ті […]...
- Герасим’юк Василь – Сивнющу гілку яблукату Сивнющу гілку яблукату Ти ненароком відчахнув – До себе притягав – почув Слабенький тріск, немов крізь вату. Немов шепнула: “Відійди. Упасти дай на землю в туску”. Ти вбиту притулив галузку До рани – замітав сліди. Ти мертву примостив між віт, Бо не хотів завдати болю Своєму батьку. Неживій Велів прикинутись живою. … А на Михайла […]...
Легенда про заснування києва скорочено.