І як їй потім то все поясню? – Іван Непокора

Related posts:

1. Іван Непокора – Cтавиш платівку і вимикаєш світло Cтавиш платівку і вимикаєш світло Докурюючи останню на нині цигарку Лягаєш поруч Тепла і стомлена Десь кажеш дощить Десь кажеш уже осінь І ті У кого осінь П’ють вино Діляться яблуками й новинами Отримують листи і рахунки за світло Любляться якось стриманіше Бачаться рідше бачать більше Мерзнуть П’ючи на балконі ранкову каву Мерзнуть Чекаючи на […]...
2. Іван Непокора – Крамничка на розі Крамничка на розі Де завжди можна купити щось і для тебе Рамку для фотокартки Чорнильну ручку чи записник Якусь дрібничку Щось таке Що двоє котрі любляться Дарують одне одному Розумієш про що я? Є краса до якої ніколи не звикнути Є межа за якою завжди птахи І завжди болить Є речі про які двоє воліли […]...
3. Іван Непокора – Господи може я запізнився? Господи може я запізнився? Ні? Тоді порадь як докричатися до неї Крізь усіх цих чоловіків які були до? Які слова говорити Аби мене почула Крізь усі спричинені ними образи? Аби повірила Що прийшов із миром Яку не вмикати музику? Як не торкатися волосся Аби не збудити котрийсь зі страхів? Як не дивитися Стоячи біля дверей […]...
4. Іван Непокора – Замість оберега носив у кишені каштани Замість оберега носив у кишені каштани: Це ж ти про нього розповідала? Як ти довідуєшся про такі речі І звички стількох людей? Де їх вичитуєш? Навчи і мене Випереджати всі будильники Пам’ятати стільки і тільки деталі Відчитувати кольори Якими вони попереджають Одне одного про дощ І про танці на даху вночі Навчи і мене За […]...
5. Сергій Жадан – Що вона потім робила, куди пішла Що вона потім робила, куди пішла, З хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, Коли її темне вікно роз’їдала імла, Як іржа роз’їдає старі есмінці? Курила бельгійський тютюн, Міцніший, ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна. Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай – Індійський, мов океан, Чорний, як власна білизна. Й пила […]...
6. Анна Гунько – А потім він піде А потім він піде. І так, як в ногах у нас – дно, То п’яти погрузнуть в слизькі і цупкі магістралі. До біса всі біди. Я наю уперто й давно, Чим ближче він стане, тим буде втікати далі. А потім він зникне. І так, як в очах – лиш пісок, Я більше не буду чекати […]...
7. Катерина Бабкіна – А потім запахли липи А потім запахли липи – тоді він й зник. Без попереджень, як батько, остаточно, як хрест з гори. Слухавку весь час піднімав чужий чоловік, І їй вибачливо говорив утішні слова. Або ще часом там просто шуміла трава, Чи щось між собою терли сухі запальні вітри. І вона собі думала – що ж, те все, що […]...
8. Іван Франко – Якось-то буде! З голоду й нужди вмирає мужик, Крадіж, рабунки, весь край – один крик. Мати вбиває голодну дитину. Батько кидає кохану родину, В Росію, Молдавію тягнуть плачучії На заробітки отарами люде… Радьте, розумні! Рятуйте, маючії! – Якось-то буде! Якось-то буде! Поле мужицьке в жидівські йде руки, Школи мужицькі не сіють науки, Але незгоду й ненависть народну; […]...
9. Іван Андрусяк – в оправі озера неначе В оправі озера неначе В чужій державі риби й риби З обвалу піняться гарячі Нічних істот підшкірні глиби І тінь пророцтва випадкова З ламкої водорості ніби З якоїсь донімої мови Задихано руйнує німби І порскає в нудотний плин Безахисне волосся мозку Яка різниця нащо плив Важливий тільки проріз маски Дірки для ока і для сну […]...
10. Іван Андрусяк – лівим берегом живучи Юркові Бедрику Лівим берегом живучи Правим берегом накриваючись Чи буває що на плечі Відбиваються лапи заячі Озираєшся – а ніхто Зупиняєшся перед ранком На розковзаному плато Наступити на першу бранку І стинаючи колізей На приреченість сатурнічну Ти не віриш що морок цей Не загрожує бути вічним Ти прирощуєш як мечеть Цю посудину до аллаха Та […]...
11. Іван Малкович – Музика, що пішла МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси – чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – вже ж сивина спадає з пліч, – як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, піду блукати по світах, – хай […]...
12. Поезія – це музика душі Поезія – це музика душі. Це ніжні струни, що у серці грають. Це писані не розумом вірші, Здається, кращого у світі цім немає… Поезія – це музика душі. Це промінь теплий, що милує очі. Це вся любов, все горе і весь сміх, Це сльози всі недоспаної ночі. Поезія – це музика душі. Це скарб блаженний, […]...
13. Іван драч – Етюд кохання Кохати – нові землі відкривати, Нюанси свіжі і відтінки нові. Кохати – це щомиті дивуватись, Це – задихатись з подиву – любові. Це – припадати до джерел незнаних І дикої жаги не втамувати. Порушувати дивовижні плани, А потім дивовижніші сплітати. Кипіти і згоряти од розпуки І все спізнати, все знайти в любові – Шалене щастя […]...
14. Музика, що пішла (скорочено) – Малкович Іван Коли вона плелася в коси – Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? – Вже ж сивина спадає з пліч, – Як босу музику пустити В таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, Піду блукати по світах, – Хай тільки вітер завиває […]...
15. Особиста мрія Особиста мрія. Залишені епіграфом слова. Я запам’ятовую твої написані думки. Щастя навпаки. З тобою я вже нова. Розділяю власні випадки на остаточні крапки. Власна квартира мрій. десь у Львові біля парку, Творчість, секс і власні необдумані вчинки. Ми розмальовуємо в кольори душі нашу домашню арку, Живемо якось як в фільмах – без жодної зупинки. Купа […]...
16. Іван драч – Музичний етюд Помаранчева стигла палітра Горизонту вина подає. Запрягає музика три вітра, Щоб процокати в серце твоє. Вибухають сонати високо В епіцентрі твоєї журби, І сімфонії чорні соколи Гострять крила об чорні дуби. І троянд неціловані жмутки Посивіли з чиєїсь вини. І по клавішах сивого смутку Ходять сині сумні слони. Та, до крапельки сонцю віддане, На пшеничних […]...
17. Іван Андрусяк – Гортанні крики божевільних Гортанні крики божевільних. Сухотні стіни. Сивий страх. І гостра музика весільна. І запах спирту на губах. Між ними – це не ти! – у танці Втолочуєш у землю біль. Вельон на золотистій таці Несуть три дружки не тобі. Це не вельон, а лікарняний, Слізьми крохмалений халат. Не вір! Зірви квітастий бант, Неначе бинт ілюзій п’яних. […]...
18. Іван Франко – Моя любов Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В її кождіській пісні стиха. Її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, […]...
19. Тарас Шевченко – Якби мені черевики Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає, Жалю завдає! Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! Глянь на мене, чорнобриву, Моя доле неправдива, Безталанна я! Дівчаточка на музиках У червоних черевиках,- Я світом нуджу. Без розкоші, без любові Зношу мої чорні брови, […]...
20. Іван Андрусяк – так буває вічно і ніколи Так буває вічно і ніколи Сонний дим на землю опада Золотих хмарин ламкі околи Сонця кров солом’яно-руда Так перетинаються і терпнуть Ніби виливаються з юрби Голосів подаленілі верби Поцілунків темні голуби Так живуть як до життя прирослі Дні і ночі солоду і крил І роса для них пелюстки носить І осанну лебедить ковил І ніхто […]...
21. Іван Франко – “Мій раю зелений… “ Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій жаль! Як сонечко сяє! Як вільно гуляє По вільному краї Мій погляд кругом! Луги за ланами, Село між садами І мир між хатками, Спокій над селом. А люди щасливі, Брати мов зичливі, На прадідній ниві […]...
22. Будуєм дім небесний (Іван Пазин) Будую дім небесний, Для вас мої сини. Він світлий є і чесний Не з цегли чи сосни. А з променів ранкових Моїх сердечних слів Дім з чистої любові Будую для синів. Це не палац чи замок Де вікна без тепла Нехай він буде Храмом, Щоб доля в вас цвіла. Щоб мали все, що треба Для […]...
23. Якби мені черевики (народна пісня) Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає, Жалю завдає! Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! Глянь на мене, чорнобриву, Моя доле неправдива, Безталанна я! Дівчаточка на музиках У червоних черевиках, – Я світом нужу. Без розкоші, без любові Зношу свої чорні […]...
24. Іван Андрусяк – Любов Роби лиш так щоб не було дитини Роби лиш так щоб не було дитини Це неіснуюче немовля Як більмо в оці нашої любові Купуємо йому пелюшки В аптеках і тютюнових крамницях Разом з поштівками із зображенням гір і озер Дбаємо про нього більше Ніж якби воно існувало І все ж таки … ааааа… Плаче нам […]...
25. Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
26. Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
27. Іван Вовчок – Знов ранок ніч прогнав із двору Знов ранок ніч прогнав із двору, А я чомусь так і не спав. Зі мною це буває в літню пору, Подушку вже давно не обіймав. Лиш чорна кава стине в чашці, А сигарета вже дотліла до кінця. Я у вікні накришу хліба пташці, Люблю творіння нашого Отця. Там за вікном гойдає вітер дуба. За пагорбом […]...
28. Дмитро Павличко – “Буває така розмова… “ Буває така розмова, Що ув’язнює, наче кліть. Темрява розумова, Як бескид, міцна стоїть. Буває таке мовчання Несподіване і страшне, Що тільки вибух ридання Від смерті рятує мене. Буває така година, Коли повертає глузд Моєму життю єдина Усмішка милих уст....
29. Іван Франко – “Ще щебече у садочку соловій… “ Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій, Ще щебече, як віддавна щебетав, Своїм співом весну красную вітав. Та не так тепер в садочку, як було: Вечір в маю, співом все село гуло, По вулиці дівчатонька, наче рій, На вишеньці висвистує соловій. Не так нині, як бувало! Півсмерком Не йдуть селом дівчатонька ходірком, Не […]...
30. Архітектурний диптих – драч Іван І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти Волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту Зволожену лінію, Я шепочу печалі: “Проклята, відчаль!” Ось проспект мого Смутку, Вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура Зав’язала на серці вузла. Зверхньо бридиться небо З холодними зорями Над рахітами цегли, Заліза і скла. Вони плачуть з потворності, […]...
31. Іван Андрусяк – це розчавлені арфи Пам’яті Любові дручків Це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком Де на лобі кайлом поцілунок воскресе Заїжджають планети – одна за одною – по мокрому І зшиває їх мізкі сумний потойбічний професор Це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви Де на струнах завис побілілий шматок язика То Небесний Бухгалтер визбирує шкалки дзеркал І оранжеві […]...
32. Ностальжі Буває так, що ти не знаєш, у чому цінність цього дня. Буває так, що забуваєш, “Радіти треба, це ж – Життя!” Буває так, що поринаєщ у смуток буднів і проблем буття. Буває так… а ти згадай той час, коли була ти ще дитя! Згадай ту радість кожній днині, коли весь світ був сповнений чудес! Коли […]...
33. Іван Франко – К. П Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий – Хто тебе бачить, той мусить любити. Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово: Світ і життя ти береш поверхово, Мислиш, хто спів твій полюбить і очі, Той вже нічого на світі не схоче. Сли для очей і для пісні […]...
34. Іван Андрусяк – Легко, ніби помахом крила Назарові Кардашу Легко ніби помахом крила Намалюєш голову на таці Чи німфетку в еротичнім танці Доки не облущиться кора Зі старого явора край лона Край осиротілих шамотінь Пензель фарби і букет півоній І покірна жінка ніби тінь … одірвися контури затерті Гусне лімфа плаче немовля Одою любові або смерті Місяця гойдається петля Явори порубано на […]...
35. Іван Андрусяк – за краплею крапля сповзає під лід За краплею крапля сповзає під лід Обвиті губами цибаті штативи Ми гордо вивчаєм цей жадібний світ Як випите з ночі розморене чтиво Нам пити повільно ми випари п`єм Сльоза упиря перестрибне колону Поет не прощає прострації трону Його пантеону не шкодить об`єм Йому вистачає чужої біди Заломлені вежі як промені сірі Йому залишають півтрупа на […]...
36. Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
37. Присвята – Франко Іван Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
38. Іван Франко – “Веснянії пісні… “ Веснянії пісні, Веснянії сни, Чом так безутішні, Безвідрадні ви? Чи для вас немає Зелені в лісах, Чи для вас не сяє Сонце в небесах? Чи для вас весела Квітка не цвіте, Що лиш вбогі села, Людський біль здрите? Ох, живі діброви, Ясний сонця світ, Лиш життя, любови В людських душах ніт! Втішно птиця лине, Гамір, […]...
39. Іван драч – Баляда двох На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни… ) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, золота, пахуча – Вона лежала в головах, Як наша доля неминуча, І сон вина нам доливав. Та крила стиглої печалі Мене зманили по ночах, І дико лебеді ячали, Щоб я кричав, а не мовчав. […]...
40. Дмитро Павличко – “На трибуні ти говорила… “ На трибуні ти говорила Схвильовано, але якось інакше, Якось краще ти хвилювалась Перед очима народу. Я відкрив тебе знов сьогодні, Як зорю, яку пам’ятаю з дитинства. Ти говорила правду. Ти завжди Була відвертою й чесною, але Перед очима народу Правда твоя стала ще кращою. Ти сама стала ще кращою Від слова правдивого, що розлилося Хвилею […]...