Iрина Олiйник – Офортами малює пам’ять

Офортами малює пам’ять
Учорашній день.
Стурбовано душа шукає гідної
Окраси.
І тліють не забуті відрізки
Гординь,
Реальність в згадку не
Віддасть
Прикраси…
Легенько миті падають до ніг.
Пастеллю замалюю сірі бліки
Здаватись надто пізно, просто
Гріх,
Жаль не лікує час, для мене –
Це не
Ліки.
Вдягну в мереживо і барви
Сьогодення.
І затанцює кожна кліточка в
Мені,
Для цього світу щире
Одкровення,
Розтане смуток мов той лід в
Огні.
Заплющу очі, вільна на Олімпі.
Стопами не торкаюся землі,
Спинився час, у моїм
Гороскопі.
В руках амброзія – натхнення
Десь в
Імлі.
Збираються слова у золоті
Гротески.
Хоча… Без діл вони одна зола.
І вкотре плавно, ніби есемески,
Збираються в думках рядки
Вірша.
Вливаю душу, без вагань з
Докором,
Усе що було, є і що буде,
Я прикрашатиму слова
Декором,
Натхнення мов мелодія
Прийде.
Рядки лягатимуть, так ніби на
Скрижалі,
І стане просто, й світло на душі,
Коли не хочеться скорятися
Печалі,
Від цього мабуть й пишуться
Вірші…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Iрина Олiйник – Офортами малює пам’ять