Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі

Розмахнулася мантія втечі:
День зібрався і… відійшов.
Одягає пронизливий вечір
Голі плечі в холодний шовк.
Відгоріло картинно багаття,
І не віє м’яким теплом
Від колекції срібних агатів
Під осінньо-небесним склом.

І мовчати, мовчати, мовчати…
В грудях тиша, немов свинець.
Без упину шукати початок
Там, де порвано, де – кінець.
Увіходжу в німий передпокій,
Тільки в ньому тебе нема,
Та якийсь несподіваний спокій
Пригортається й обійма…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі