Микола Руденко – Скінчилось літо


Скінчилось літо. Шелестять дощі
Холодні – без веселок та без гроз,
А завтра на стави і на кущі
Змертвілим птахом упаде мороз.

І паморозь, немов могильна сіль,
Скує у лузі голі дерева.
І тільки вогники далеких сіл
Підкажуть, що земля іще жива.

Я жадібно ті вогники ловлю
І розмірковую в осінній млі,
За що крилату блискавку люблю:
Вона – це мова неба і землі.

В її ударах догорить пітьма,
І ніби світ спочатку виника.
Без неї ця земля така німа,
Як зморена душа без язика…

Та ні веселки в небі, ні грози.
Пливе туман, як вікова журба.
Тремтінням удовиної сльози
Мене зустріне схилена верба.

На ній вмирання мовчазна печать.
Взялись багном дороги і мости…
Навчи мене, природо, так мовчать,
Щоб блискавку у грудях зберегти.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір мініатюра зимовий ранок у лісі.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Скінчилось літо