Ольга Анцибор – Помилка

Стою з тобою в соняшниках пишних,
До тебе пригортаюсь жартома,
Пробач, коханий, що усе так вийшло,
Помилки припустилась я сама.

Помилка, що тебе я покохала,
Помилка, що про це тобі кажу,
Не жартома тебе я обіймала,
Мені здавалось – світ в руках держу.

Мені здалося – сонце прихилилось,
Побачила я небо в тих очах,
Що просто в глибину душі дивились,
А поруч з нами соняшник так пах.

Пах літом золотим і пах лугами,
Пах осінню, що прийде, пах вином,
А ми з тобою фотографувались,
І так приємно нам було обом.

Мені – що поруч той, кого кохаю,
Тобі – чого ж тобі? Ти сам скажи.
А може, може знов я помиляюсь?
Ти зрозуміти це допоможи.

Чи цвітом нас зачарувало пінним,
А може соняшник мене сп’янив,
Здалось, що ти в короткі ці хвилини,
Мене хоч мить якусь, та все ж любив.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Чим приваблює образ наталки полтавки.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Помилка