Роман Купчинський – Ми йдемо в бій
Стрілецька пісня
Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій
По згарищах руїни,
За рідний край, за нарід свій,
За волю України!
Ми йдемо в бій, земля дуднить,
Вадіють гори, степи,
Бо нас у бій благословить
Могутній дух Мазепи!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Роман Купчинський – Боже Великий Стрілецька і пластова молитва Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших благань. Люд у кайданах, край у руїні, Навіть молитись ворог не дасть… Боже Великий, дай Україні Силу і славу, волю і власть....
- Роман Купчинський – Гей, мандрують пластуни Мандрівна пісня Гей, мандрують пластуни Через гори-долини – Гей, доріженька закурилася… Перед ними рідний край Розгорнувся, як дунай – Гей, доріженька закурилася… Хоруговки лопотять, А підківки цокотять – Гей, доріженька закурилася…...
- Роман Купчинський – Зашуміли верби при потоці Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року Зашуміли верби при потоці, Гей, гей, долинами. Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, з пластунами! Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, та у гори, Несіть ваші ковані топорці Гей, гей, межи орли. Та, щоб наша рідная держава Гей, гей, гомоніла, Та, щоб наша пластовая слава Гей, гей, не змарніла....
- Ми йдемо (скорочено) – Голобородько Василь Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Це вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею ,із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами […]...
- Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, […]...
- Роман Купчинський – Заквітчали дівчатоньки Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще й пісочком висипали стежечку довкола, Замість мали простелити рушник до престолу. Похилились дві тополі наліво й направо, А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу....
- Роман Купчинський – Лісова пісня Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю тишу благовісну, Як ліс мовчить і молиться до зір? Чи знаєш ти прекрасну ту картину, Як місяць-князь зійде на дерева, Як срібний шовк обгорне всю долину І заблищить блилянтами трава? Чи знаєш ти ті пахощі весняні, Як […]...
- Роман Купчинський – Накрила нічка, та й тихесенька Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. А місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей. “Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. А […]...
- Роман Купчинський – Не сміє бути в нас страху Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. Не страшать нас ні в цісарів Високії пороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
- Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” (народився 1945 року) Народився на Луганщині. Після закінчення школи працював на шахті. Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, Донецькому університеті, звідки був відрахований через заяву про впровадження української мови викладання. Працював на різних роботах. Поет. Почав друкуватися з 1964 р. Побачили світ збірки “Летюче віконце” (1970, США), “Зелен день” (1988), “Ікар на […]...
- Ми – українці (за поезією “Ми йдемо”) Україна… Край краси й тяжкої недолі, неповторної пісні й волелюбного лицарства, край із багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки й сини. У поезії “Ми йдемо” автор показав нас, українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею: Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, […]...
- Роман Купчинський – Ой зацвіла черемха, зацвіла Ой зацвіла черемха, зацвіла Ярим цвітом. Там прощався та й стрілець січовий З білим світом. Там прощався та й стрілець січовий З Квітоньками, Що немає кому прокопати Йому ями. Нема кому труни тисової Оповити. Буде тіло чорне гайвороння Розносити. А черемха тую скаргу тиху Зрозуміла, Чисту душу стрільця січового Пожаліла. Спи спокійно, стрільчику січовий, Спи, […]...
- Як я сприймаю роман Ю. Яновського “Вершники” Якщо тобі пощастило побувати в Причорноморському степу, там, де трав’яні хвилі переходять у сині морські простори, послухати отой дзвін і шум, і дзюрчання пташине з неба і з моря, то по-іншому будеш сприймати і твори Бабеля, і поезію Багрицького, і романтику Яновського. Юрій Яновський – письменник величезної сили. Не повністю розкривши свій талант за часів […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” (за творами Л. Костенко) (3 варіант) Людина. Вінець Божого творіння. Творець людської історії. Чи часто вона згадує про це? Чи часто вона замислюється над тим, що вона – Людина, що все в її житті залежить від неї, що світ буде таким, яким робить його вона, що майбутнє – це результат її життя, наслідок кожного дня, прожитого нею? Мабуть, у вирі щоденних […]...
- Іван Багряний – Колискова Маленькому АНдРІЄВІ КИТАСТОМУ присвячую. А… А… А-а-а! А-а… А… А… Ходить місяць і зоря Через гори і моря, – Це ж до нашої дитини Ходять гості з України: Ясен місяць і зоря Через гори і моря… Через гори і моря – Ясен місяць і зоря… А-а! А-а-а! А… А… А… А-а! Лю-лі-лю! Я дитя своє […]...
- Борис Грінченко – Приходить час Приходить час, приходить час,- Сказати кожен мусить з нас, Чи він народу вірний син, Чи тільки раб похилий він, Чи раб похилий, чи боєць – Хай кожен скаже навпростець! І де він стане: чи до тих, Що в путах сковані гидких, Народ і край свій продають Панам, що кров із його п’ють,- А чи до […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” (за творами Л. Костенко) (2 варіант) Які врятують тебе гуси, О найнещасніший народ, Що, переживши такі струси, Не пережив своїх глупот?! Ліна Костенко. Місто Ур Творчість Ліни Костенко – живе джерело поетичного натхнення, сповненого любові до життя, людини, світу загалом. Поетеса творила в українській літературі другої половини XX століття поезію гострого переживання сучасності крізь призму історичного минулого, оскільки Ліна Костенко стала […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” (за творами Л. Костенко) (1 варіант) Уже перші книжки Ліни Василівни Костенко засвідчили: па небосхилі української поезії спалахнув дужий талант. Поетеса постала перед читачами чесною і безкомпромісною, мислячою і самобутньою. Вона – справжній майстер, вимогливий художник слова. Одразу ж відкинула Ліна Костенко все дріб’язкове і звернулася до головного, насущного – загальнолюдського. “Не треба думати мізерно”, – стверджує вона. Відтоді ніякі заборони […]...
- Роман “Тигролови” – перший пригодницький роман в українській літературі Іван Багряний увійшов в українську літературу не тільки своїм напруженим, емоційним стилем художньої мови, не тільки сміливістю своїх думок та безкомпромісністю їх викладу, коли йшлося про правду та про совість автора, але й тим, що розвинув новий жанровий різновид у нашій літературі – пригодницький роман. Що таке пригодницький роман як жанр? Це різновид роману взагалі; […]...
- “Марія” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу (1 варіант) Улас Самчук – письменник справжнього епічного обдарування, письменник, який у своїй творчості втілив найбільш суттєві й визначальні риси доби революцій і голодування в Україні. Н притаманним йому загостреним відчуттям правди й справедливості він підняв свій голос на захист цілого покоління українського народу, покоління, вбиваного на війні, мученого голодом, “розкуркулюваного”, силою гнаного до колективізації, позбавлюваного радості […]...
- Роман на “вічну” тему (відгук на “Роман про Тристана та Ізольду”) Є твори, що не підвладні невпинному часу. Є теми, що бентежать душі читачів, як колись хвилювали їхніх дідів та прадідів, як хвилюватимуть онуків та правнуків. Почуття, які не згасають. Вічні скарби людської душі. Скільки вже написано про кохання, про шалений, яскравий світ, що розкривається перед очима, про трагедію і смерть, що ходять завжди поруч, але […]...
- Ольга Шевченко – Я не спіймала щастя за крило Я не спіймала щастя за крило, Не до снаги мені ця вільна птиця. Проте, в руках лишилося перо, Я напишу ним долю, як годиться. Я напишу про свій дніпровий край, Про чисте небо, про степи шовкові, Про ту веселку, що у водограй Спускає нам привіти кольорові. Я напишу про мир на всій землі, Про волю […]...
- Микола Хвильовий – “Безмежно журнії оселі… “ Безмежно журнії оселі, Ваш пильний погляд на красу У пісні навіть і веселій Ранений сховує лосунь. Яка то скорбна далечінь, Коли у присмерки під тином Натхненні діви й парубки Село колишуть, ніби в казці, Своїм ой-оканням лунким! Жевріють спогади… про що? Ох, повідь барв, не потопи Жагучий потяг в безнадійя – Степи! Степи! Від вас, […]...
- “Собор” О. Гончара – роман-застереження, роман-набат О. Гончар жив у епоху, коли нове чомусь будувалося обов’язково на уламках старого, хай навіть те старе було пам’яткою мистецтва. Руйнувалися церкви і монастирі, тому що релігія була оголошена поза державою, і радянське суспільство таким чином викидало за межі своєї свідомості велику частину історичного досвіду минулого. На жаль, у нашому суспільстві дуже багато людей, які […]...
- Роман “Диво” – перший історичний роман П. Загребельного I. Трагедійні ситуації в історичних романах. (Характерно, що кали П. Загребсльний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він – після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. – нарешті остаточно сформувався в письменника гостро-сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець […]...
- “Маруся Чурай” Ліни Костенко – історичний роман у віршах (1 варіант) Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” Ліна Василівна Костенко опублікувала в 1979 році. Цієї через рік цей видатний твір української літератури був відзначений Шевченківською премією. Рідкісний літературний жанр вимагає від автора особливої майстерності, великої сили мистецької прояви: прекрасно знати історію і втілювати її у поетичному творі – для цього потрібний неабиякий талант письменника. Твір “Маруся […]...
- Леонід Кисельов – Тільки двічі живемо Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в другий раз, В світі чорнім – аж червонім. Чорнозем ламає скроні, І трава росте крізь нас. Тільки двічі живемо. Дай нам, Боже, щоб любили І щоб люди не раділи, Як у чорний світ йдемо. 1968...
- Твір-відгук на роман у віршах “Маруся Чурай” Нашій літературі пощастило, що є в ній постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. У творах Ліни Костенко – єдність характеру й слова, а увагу привертає історична тема, історична пам’ять. Талановита поетеса не зрушує коріння, розуміючи його значення в розвитку духовності, національної культури. Своєю поезією застерігає нас від втрати історичної пам’яті. Особливо […]...
- Роман І. Багряного “Тигролови” роман І. Багряного “Тигролови” КОМПОЗИЦІЯ ТА СЮЖЕТ ТВОРУ Композиція роману зумовлена особливостями жанру: твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви: “Дракон”, “Світ на колесах”, “Навзаводи зі смертю”, “Заколоті капітуляція”, “Бог кохання”, “Весела робінзонада”, “Не ходи босий” та інші. Позасюжетні елементи – пейзажі, портрети, сценічні моменти – завжди… . […]...
- Микола Хвильовий – “На вулиці свято… “ На вулиці свято – У вікнах дівчата З хлопцями заводськими Ще й за рученьки взялись. – Ой куди ж ми йдемо, Парубки кремезні? – У завод! У завод! – Ой хотілось, любії, На лани широкії В квітах поринать! – Ні! Туди не хочемо: Що-на! завовтузилось – Ми йдемо кувать… Одказали хлопці Й потягли за рученьки […]...
- Семенко Михайль – Серця штори Що тобі каже не мапі море? Яка самотна у присмерк постать! Вирисуються у пітьмі твори – Тоді поїдем у гості. До рідних скель через степи і гори, Через Азію по веселій лінії. А тепер… Затули серця штори, Не буди туги осінньої....
- Дмитро Загул – Обжинкова Нехай гуде дзвінка Мелодія дротів, Як пісня юнака На радісний мотив, Потужно, як рука Селян, робітників. Дзвони, дзвони, о музико дротів, Над городом, над селами, простором… Бо в мене стільки сестер і братів Із серцем хворим і байдужим зором, – Хай розбудить цей потужний спів, Хай скаже їм, що кволим бути – сором. Ще тиждень […]...
- Герасим’юк Василь – У храмі Ти, вигнана Богом, Стоїш при свічі На чорній землі, Питаєшся в Нього: Для кого мечі Кують ковалі? Не каже, для кого. У чорні ліси, На гори й степи Ти вигнана Богом. Свічу погаси І переступи Змію під порогом....
- Ліна Костенко – Берестечко (історичний роман) Це книга про одну з найбільших трагедій української історії – битву під Берестечком. Написана ще в 1966 – 67 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій – і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х. Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пейзаж з вікна Дивись: шумує день погожий, Кипить зелена заметіль. В товстому дзбані варить рожі, Аж піна бризкає звідтіль. Дуднить по шибах дощ цинобри, І скло відблискує, мов сталь. Парує курявою обрій, Хвилює в димі ранніх сальв. Підвівши очі з-понад книжки, Побачиш світ барвистим сном, І думка, вирвавшися нишком, Мов нетля, б’ється у вікно....
- Чому роман Панаса Мирного мас назву “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Чому роман Панаса Мирного мас назву “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” В історії української літератури другої половини XIX століття творчість Панаса Мирного посідає визначне місце. Літературу Панас Мирний розцінював як могутній засіб боротьби проти соціального гноблення. Письменник вважав, що літературні твори повинні активно втручатися у життя, викривати ворожі, підступні дії панівних класів, нести світлий […]...
- Марта Тарнавська – Над рікою Вже сірий день між горами розтанув, Мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – Сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, де замок, сходить ніч на місто Поміж ліхтарень стройовий шпалір, І світел мерехтить ярке намисто Над білим містом нині, замість зір. Мов привиди, понад водою звисли Засніжені-замаяні мости. Біжать з […]...
- Роман Штігер – дурень Я повішусь дощем На твоїх обважнілих повіках І вітром між пальцями Пробіжусь босоніж Ти знаєш не розказуй Мені про завтра Бо майбутнє вже Подорослішало На мить . Чим більше ти будеш Вивчати мене Тим Більше будеш розчаровуватись І все буде як із усіма Попередніми ляльками Лягай навпроти Будемо мовчати у піжмурки Ця ніч прийде й […]...
- Роман Штігер – Lose yourself Порцелянові сни розбиваються веснами Немов воду веслами сікти Ні я Ні ти Не знаємо вчорашньої миттєвості Стій Зажди Не йди Ми тіні що дремось постійно по стінах і Танемо снігом весною як листя Що сиплеться повільно по вікнах Покірно носимо вірші з кавою у ліжко Трохи голосно мабуть мовчимо І постіль міняємо на чисту Викреслюємо […]...
Загребельний диво чому така назва.