Павло Мовчан – “Не виглиблю нічого, не дізнаю… “



Не виглиблю нічого, не дізнаю,
Чому душа журливою буває,
Коли ані причини, ні знаку,
Ти раптом ніби став на скрізняку,
І тягне вітром з чотирьох сторін,
І, голову пригнувши до колін,
Зіскулений, як пемза, діркуватий,
Ти чуєш на губах холодну вату.
І дишеш важко – духу не стача,
І хтось твого торкається плеча
Знайомими і ніжними руками…
Нетямишся в спасеннім слові: – Мамо!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Давня казка - головні герої.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Не виглиблю нічого, не дізнаю… “