Тіна Карабанович – Лист про “нас”
Я вже як чарівниця, що пише записки божевільно. Наступні місяці принесли грози і дощі, так сильно, що аж шиби тріскотіли. Тими вечорами я часто пила чай і гладила кота, дивлячись у вікно… а там спалахували блискавки одна за одною. Горіло небо і плакало, та я не могла дихати рівно та тихо. Ковтала просто те повітря. І вже не дощ, а сльози текли по обличчю. За що ти так мені даруєш холодні дні у літо? Шукати фантастичне пояснення усьому… сутність долі? Істину, втомилась уже. А може я і не любила, просто звичка? А може тебе і не було – просто сон,
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про зраду Чоловіки знають коли їм зраджує жінка, це відчутно. З’являється якась невідана черствість та сухість у стосунках, або що гірше – подарунки без причин. Така ж історія і з жінками. Панове, тут нас не провести. Холод сердець, то найбільша покара. Зрада для мене відчутна на запах і смак, мабуть гнилий та гіркий, пропліснявілий та протухлий. Бридота. […]...
- Тіна Карабанович – Лист про вибір чоловіка Така дивна отрута самотність… Колись читала градацію якогось психолога щодо жінок, за його словами жінка-дивна істота, яка може набувати образу матері, коханки, сестри та діви. А я от думаю, що направду все простіше. Обмеженість чоловічої натури звикла завбачливо обирати спочатку коханку одну за іншою, а на самому кінці задумуватись про існування жінки-матері. Проблема сучасного світу […]...
- Тіна Карабанович – Лист про втрачене Львів зустрів мене суворо. дощем і вітром, що лупив по скляних вітринах аэропорту. Я зупинилась – мить, оглянула табло позаду. Якийсь дивний запах завис у повітрі. Люди метушились. Так у своїй метушні, не помічали як плаче їхня дитина загубивши свою ляльку по дорозі, бо батьки спішили, чи як розірвалось намисто з перлами і всипало все […]...
- Тіна Карабанович – Лист про істину в коханні Лише у нещасті можна пізнати істину, навіть досягнувши її вона не перестає нею бути. Я не перестаю бути Анастасією, навіть за маскою і своїми псевдонімами, і так влучно зараз слова уже класика В. Висоцького: “… Надеюсь я – под масками зверей Бывают человеческие лица… “ Я вирішила пройтись своїм улюбленим парком у центрі міста, то […]...
- Тіна Карабанович – І я напевно створена із снігу ” І я напевно створена із снігу- Як та зима холодна і безжальна… Бо не жаліюсь й не жалію У когось долю як повію… І напевно серце з льоду маю, Як ті сніжинки з краю і до краю. Бо не надіюсь й не прощаю Отих зневір із сотні лиць, А просту йду навіки геть… А […]...
- Тіна Карабанович – Роздягни мене Роздягни мене… Тонко й ніжно До струни… Обніми мене навічно Серед вітрів І чиїхось листів… Залиш мені на спомин… Не сонце, А море твоє… Потім роздягну я тебе- Легко без шуму… По нитках, Бо знаю навіки… Є в венах й думках… Якщо підеш ти, Залишаюсь я- Твоя струна срібная…...
- Тіна Карабанович – Шукав її “Шукав її, Як запах літа… Шукав її, Як квіти по весні… Шукав її, По листю жовтім восени… Шукав її, Холодної зими… А вона… Замовкла з вітром, Згоріла з сонцем… Засипана із снігами, Що ж люди, щастя й горе ходить Поруч з вами? Нема більш дівчини… Замерзла, зачерствіла… Як та статуя біла… І як знайшов її […]...
- Тіна Карабанович – Вірний рицар мій Вірний рицар міій, зажди… Серце вільне ти прости, За докір світлого мовчання… Десь там знову хтось Вмирає від кохання… Навчись на світі чесно жити… Притомились очі і душа, Скажи милий, то моя вина? Дуель твоя. Не за мене гинеш ти сьогодні… Віддаєш кохання ти безодні. Залишайся спочивати серед гір, Обійми втоми, лиш повір. Чарівну арфу […]...
- Тіна Карабанович – Хто ж владарює над світом Хто ж владарює над світом- Правда й брехня… Маячня… Самовнушання, панти Срібло… мої листи… Печать на обличчі для гри. Ти тільки не продайся Так дешево… Ти тільки не здавайся Так просто… А знаєш, що маю я? Дар ділити на два. Бачити сни… З правдою жити І вільним серцем Волю любити…...
- Тіна Карабанович – Під чужим небом Під чужим небом Світить чуже сонце Під чужим небом Чужі руки Довгі… Жовті Дні розлуки… Під чужим небом Твої-мої муки… Під чужим небом продано серце За дешеві ліки- Чиїсь марні втіхи… Не чекай дарма, Не став собі клейма… Ти кажеш вільний… А то просто біль суцільний…...
- Тіна Карабанович – Мрія Розлита музика Та вино в кришталь… Вечора вуаль І нічого не жаль: Ні світу, ні сонця, Навіть неба. П’янка спокуса- Ось що нам треба… Ми віддані короні І царству вічної свободи. Це життя невіданої досі вроди. Довкола нас і тіні І примари, Та на нас не діють їхні чари. Бо є щось вище за вино […]...
- Тіна Карабанович – Ворожила я Розкинула по картах я: Доля, воля-пустота… Ворожила за ніч… По тінях із пліч… Лився тонко віск. Ви, люди продаєте душі Й молитесь до неба, Чи цього вам треба? Хтось торгує златом І є собі Пилатом… Кожен має свого Юду І свою покуту. Тридцять срібних І одну душу… Всім вірити не мушу! Тільки тихо так спить […]...
- Тіна Карабанович – Вінок Три сльози… Обітниці Й зірки… Впустила за водою І той вітер, Що з тобою… Приніс мені зажуру І рути цвіт, Що хоронитиме від бід… Чи можливо знати За що купити і продати- Серце… І посміхаються лиш там, Де збудовано одвічний храм… Любові… Та хто це знає? Лиш той кого Сонце не палить й не карає… […]...
- Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
- Тіна Карабанович – Я за тебе помолюсь “Я за тебе помолюсь, Сьогодні, завтра Через рік. Хай стигнуть сльози, пані, Виших стомлених повік… Я за тебе помолюсь- Чи друг мені, чи ти мій ворог? І тільки дим моїх лукавих цигарок, І тільки смуток їз думок… Я за тебе помолюсь… Чесно й щиро-наніч… “...
- Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
- Тіна Карабанович – Рано рана З ким танцюєш милий… Хто друг тобі, А хто твій ворог… В чиїх лодонях цукор… На чиїх ще стигне порох… .? З ким співаєш милий… Де спочине серце… І ось дуель І ще раз – Купа фраз із страз… Довкола стільки зараз… І всі наче змовились… Так ницо, Проти нас. І вмер мій годинник- Вже […]...
- Тіна Карабанович – Золотоволоса владиня лісу Заблукала в дикім лісі… Загубила я намисто із калини, Дивний голос із долини – Розбив тишу… То співала мавка з рудою косою, Похилила плечі над рікою… Тужила та красуня в дивнім лісі За милого очима. Не знала бідна, що та тривога все дарма. Живе її принц в королівстві небуття… Питала мене мавка Із за очі […]...
- Тіна Карабанович – Самотня леді у авто Самотня леді у авто… Хто ж тебе образив… хто? Хто зламав твої чарівні крила… Чи той, кому ти вірила? За ким тужила… мила? І стигне кава- Знов кермо… А так любила ти давно Цигарки і вино… Ти так хотіла в світі чесно жити, Ти так хотіла правду й волю поділити… І градом з неба ясного […]...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Лист до неї Знаєш, мені зараз чомусь так смішно, Я ще не знаю що тут буде, Чи писать мені про те, що грішно, Та і як відреагують люди? А хоча, пішли вони до біса, Я терплю це все вже третій рік Ну от, тепер мені вже дійсно смішно, Третій рік, а що зробити встиг? Як пригадаю твої поцілунки […]...
- Ольга Анцибор – Лист коханому (новела) Привіт сонечко моє, щастя моє! Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю, що мій лист зробить розлуку коротшою. Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так […]...
- Леся Українка – Лист у далечінь Цей лист, напевно, ніколи не доведеться Вам читати, а навіть якби це трапилось, в чому я ніяк не можу бути впевнена, то в усякому разі Ви не могли б знати, від кого цей лист і до кого він звернений. На що може такий лист придатися? Насправді, цього й сама я не знаю, та якраз тепер […]...
- Лист Лесі Українки до І. Я. Франка 11 (23) жовтня 1893 р. Колодяжне 11/X 1893, Колодяжне Високоповажний пане! Дуже я рада, що довідалася з Вашого листа до мами Вашої адреси, а то не знала, як до Вас дістатися з листом. Адже я досі навіть не подякувала Вам за працю, якої Ви не побоялись, видаючи Мою книжку. дякую Вам тим часом тільки добрим […]...
- Останній лист довженка – Стус Василь Прозаїки, поети, патріоти! Давно опазурились солов’ї, Одзьобились на нашій Україні. А як не чути їх? Немає сил. Столичний гамір заважкий мені. І хочу вже на затишок, і, може, На спокій хочеться на придеснянський, І хочеться на мій селянський край. Пустіть мене до себе. Поможіть Мені востаннє розтроюдить рану, Побачити дніпро, води востаннє У пригірш, із […]...
- Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
- Олена Теліга – Лист Л. Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя – холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь […]...
- Павло Мовчан – Лист не з початку … недоліки в достоїнства возводив, Щось промовляв від імені народу, Від імені народу вік брехав, Мав насолоду: товк у ступі воду, А скаржився – історія лиха. Та це між іншим, головне ж – природа Тут неповторна: лебеді, качки, На дні ріки, або, точніш, на споді Графітові соми і судачки, Свинцеві викиди, грузильця та гачки… Про […]...
- Лист з фронту Блукала якось по музейним залам, У нас, як всюди, краєзнавчий є музей. Історію Луганщини читала, Гортала сторінки життя людей. Червоно-чорний зал подій воєнних: В кутку фашиська бомба, мов химера, Солдатська каска – свідок днів буремних, Пожовклий лист дружині офіцера. Про що він пише їй? Може про горе? Мовляв, в цій бійні помирати мушу, Бо смерть […]...
- Леся Українка – Лист до товаришів Не від імені русько-українського народу, не від імені радикальної партії звертаюсь я до вас, мої знайомі і незнайомі товариші, я одважуюсь удатись до вас від свого, може, й невідомого вам ймення: обізвіться, докажіть, що ви живете і думаєте. Я чую свій товариський зв’язок з вами, і вся ганьба, недовір’я, іронія, що падає на вас, падає […]...
- Дмитро Загул – Лист до Ріо … жонглер водить пальцем по глобусі, А нас там нема. Віра Вовк. Триптих. Bliss was it in that dawn to be alive, But to be young was very heaven! William Wordsworth Віро, чи чуєш в далекому Ріо? Ми є! Ми з’явились на глобусі! Метеором несподіванки для світу, Що зустрів нас переляком, упередженням. Міняються скалі вартостей: […]...
- Дмитро Павличко – “Як би я знав, де ти живеш… “ Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою […]...
- Лист до літературного персонажа (за твором Оноре де Бальзака “Гобсек”) Шановний добродію Гобсеку! Про вашу історію я дізналася від дружини адвоката Дервіля Фанні Мальво. Ця чудова мадам є нашою сусідкою. Іноді вона заходить до нас у гості. Цього разу розмова затягнулась надовго, тому що ми всі слухали історію про Ваше життя. Знаєте, мені здається, я можу Вам допомогти. Ні, я розумію, що ви не потребуєте […]...
- Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
- Олесь Гончар – Арпад У замку обвалені стелі Та брухту тисячі тонн. Хто килими тут розстелить Між мармурових колон? У мертвому замку сьогодні Ніхто не засвітить вогні. Лиже дунай голодний Ноги йому кам’яні. На вході, роззявивши пащу, Чатує карбований лев – Чекає давно пропалих Дунайських своїх королев. В саду королівськім пустому Ясний шелестить листопад. У даль повернув невідому Коня […]...
- Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
- Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, Вже смеркало і люкси цвіли, І здавалось: в далекім столітті Недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, І бадьоро дзвенів крок. Я чомусь одкидала коси Й почувала: бунтує кров. Повернула до трамвая круто, Раптом стала: що таке? На ганку стоїть не кондуктор, А мій милий зняв кашкет. Так і кинулась я […]...
- Оксана Лятуринська – Щастя згублені ключі Щастя згублені ключі. Якби їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, Запитать, зустрівшись, долі: “Ти горою, доле, йшла, Чи мої ключі знайшла З золотими обідками? Щоб пізнати, що ті самі, Там намітку під кісник Накарбовано з весни. Чом я пояс попустила? Не інакше – вража сила. Чом цяцькований обруч Не тулила обіруч?” Посміхнеться оком […]...
- Мельник Владислав – Ти не мовчи Ти не мовчи… Я знаю – боляче Лиш віднеси ключі У сховище Не дотягну Крізь сітку простору Свої гілки до твоїх Просто Рук Я віднесу Усі несказані Вже не засну Укриюсь фразами Ти не мовчи… Кричи, що колеться Шерстяна ковдра Чи вид мого лиця 17.07.2014 Автор: Мельник Владислав...
Твір-опис українська хата.