Юрій Андрухович – Промовляння самотній

… і хоча все золото світу не варте твого мізинця
І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади
Губи твої холодні наче прозорі вінця
Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води

Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки
Сповита в них і забута допоки живеш сама
Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки
Солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма

Несеш отак мов клейноди а може клеймо* дівоцтво
Ось його зимне плесо між двох берегів як між пут
Поки з лози постанеш уже не вином а оцтом
Скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть

І так прочуваєш того хто з милості чи з наруги
Злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь
Ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге
І лишить губам болючий незнаний новий вогонь…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз молюсь і вірю.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Промовляння самотній