Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача
Він має щось від різника або від самурая
Його ножі то попурі для джазових музик
Уста розкрито як врата все до мікрона грає
Важливо губи розтягти і зберегти язик
Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки
Гімнастика для щік зубів трахеї язика
Та тільки шабля над усе дивіться українки
Бо шабля зоряна межа для нього козака
Вона це промінь що гряде в його жертовне тіло
Ковтай ковтай ковтай її коли як не тепер
Повітря геть легеням зась і серце вниз осіло
А він порожній наче дух і чуйний мов сапер
Вона зникає в ньому вся наткнувшись на кишечник
Ми кричимо давай давай лякай своєю грою
Від наших вигуків і слів огидних недоречних
На ньому проступає біль і він стікає кров’ю
А ми дивилися на все волали біс і браво
Немов у цирку чи на з’їзді зрештою або
На кінофільмі де герой життя віддав за справу
Аж ружа крові процвіла крізь горло і жабо
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій Андрухович – Романс Мартопляса Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила – Відступи, бідо гірка й мороко: Десь любов моя на Ринку заблудила, Десь отам, Між ренесансом і бароко… Я стужився. О подайте катеринку! Про гризоту вам заграю, про утому; Десь любов моя пропала серед Ринку, Між перекупками, три століття тому… Може, знову кокетує з різниками, Що, ножі об […]...
- Юрій Андрухович – Лікарня Ми стаємо щоразу легшими О десятій ранку по закінченні процедур виходимо Всі в однакових фланелевих піжамах В наших руках дедалі більше невагомості Ходимо парком старої садиби Граємо в доміно біля гіпсової купальниці над водою По обіді граємо в доміно у палатах Іноді нянька висварить когось Хто наслідив колошами на музейному килимі Граємо у доміно дивимось […]...
- Юрій Андрухович – Алхімія В реторті вариться коктейль – Твоя й моя першооснова, Якої давній менестрель Шукав із музики і слова, – В реторті вариться коктейль (oh, yes, my baby!) Я – Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель! Я сплю на небі! Та будні стомлено шиплять В розпечених побитих тиглях, І в суміші отій киплять Сполуки спогадів застиглих. Коли по буднях […]...
- Юрій Андрухович – Літо меншає, і звужується коло З циклу “Нотатки фенолога” Літо меншає, і звужується коло – Нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, Пізня липа, неспокійна і рясна. Пік туризму. Новоспечені прочани Пролітають, наче збуджені рої, Чорним трактом, що веде в Богородчани, В богородичні ожинові краї, І мандрують у липневий центр Європи, До відімкнутих копалень і печер, Де […]...
- Юрій Андрухович – Жовтень. Вечір Ми ввійшли в цю осінь, як в алею… Осене, прийми нас і помилуй! Гіркота земного привілею: Пережити світло, мов помилку,- Як над нами болісно смеркає! – Тонко рветься день, аж нам відкрилось; Полум’я минає і зникає, Щоб золою стати, ніби Крилос*. Але спалах! наче засвітила Барва крові з розписів настінних, Барва меду, ягоди і тіла […]...
- Юрій Андрухович – Етюд з воронами На цьому світі стільки ірреального Шукаємо тверду земну основу Грудневе пиво біля кафедрального І сірий день мугиче боса-нову Відлига як сльоза над містом лине Автобуси приходять і відходять І в наших кухлях писаної глини Колишеться гірка бурштинна подать Ми так цього тепла затято прагнули Як вимерзле пагіння винограду Ворони ці маленькі чорні ангели Збирають на […]...
- Юрій Андрухович – Сотворіння саду … ми сад в якому виросли дерева Уста в уста мов білий подих саду Де слива ледь волога і рожева Цвіте крізь нас даруючи усладу Уста в уста і тільки так спасемся І чистин вдих кущем росте по жилах А наших тіней зламані пасемця Уже летять і зносяться на схилах Углиб углиб де зіткана з […]...
- Юрій Андрухович – Скупа природа наших середмість Скупа природа наших середмість: На тлі домів, незрима і знищима, Хода дерев. Читаймо це очима З повільних віт, немов бентежну вість. І ти питаєш: ну до чого цей Камінний кущ, і цей букет на сходах, І цей вітраж, мов кольоровий подих Сухих суцвіть – осмута для очей? До чого цей парад настінних пащ, Віконний цвіт […]...
- Юрій Андрухович – Ніжність По той бік пристрасті народжується ніж. Лахмітник Місьо о четвертій ранку Зарізав панну Касю, лесбіянку (як він гадав, а втім, йому видніш). Він пописав ій черево й горлянку, Аж весь шалів, аж весь упав у дріж. Вона ж одно твердила: “Хоч заріж, Я присягла навіки свойму Янку”. (Той саме відбував за згвалтування). Вона була любов […]...
- Юрій Андрухович – Касарня Ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона Адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось Коли споночіє Певно вона мурована Ще й досі в ній пахне людським потом І сіном зі стаєнь гусарського регіменту Здається має кам’яні сходи А коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу Відламками шкла і тупими бритвами То здається […]...
- Юрій Андрухович – Підземне зоо “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони… “ Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще – дельфіни. В сумерку глибин, В западинах, де чорний місяць тоне, Де вибрано породу з порожнин, Вони живуть – міноги і мурени, Сирени, восьминоги. І смиренне Сліпе суцвіття губок та медуз – У вирвах […]...
- Юрій Андрухович – Етюд неспокою Трава на камені вона Вночі шумить у ранах дому І лугом дихає стіна Рослинне тіло в кам’яному І ми так часто не спимо І видивляемо впівока Як з того боку крізь трюмо Трава зітхнула мов затока Вганяючи коріння клин У ці крихкі тріскучі плити Запасти в усмішки щілин Триматись каменя і жити За крок від […]...
- Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
- Юрій Андрухович – Різдвяні вакації Там верби золоті й дзеркальні ріки, Де стигнуть колихливі тіні риб, Там у криницях зорі, мов горіхи, І скрипки перестудженої скрип… Таке тобі життя, як медівник, Ще років тому десять або вісім, А нині в місті тихо, наче в лісі, І місяць понад ратушею зник, Але ж було, було – як медівник!.. Так, двадцять сім […]...
- Юрій Андрухович – Самійло Немирич САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, Посаджений за гвалт у вежу, Самому собі Вчора був ти герой одягався у плащ Їздив кіньми і саньми співав пияцьки Нині сівши у вежу ридай пропащ Згвалтувавши дівча що розносило пляцки Може сп’яну а може скосив тебе шиз Я не бачу причин для такого лайдацтва Тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз […]...
- Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
- Юрій Андрухович – Поет запитує Любов к отчизні, де героїть,- Поет повчає земляків, Але сирітства їх не згоїть Рядок, що з неба їм злетів. Бо де вона, твоя вітчизна? Пече питання, мов трутизна: Чи ця садиба многоцінна, Чи ця Полтава провінційна? Ці вітряки і винокурні, Ці килими левад медвяних Чи ці пухкі й вельможні дурні У тарантасах і ридванах? Чи […]...
- Юрій Андрухович – Ніч Ось тобі, вбога пуста голова, Перше знамення Різдва – Снігу добув ти для білих поем, Вітру черпнувши плащем. Крила не тут, але біль від крила На ніч прип’яв до стола – Мить, наче рибу, ловиш багром І повертаєш в огром. Тільки тепер вона має печать Віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима – цегляні […]...
- Юрій Андрухович – Стихії По-перше камінь. Твердь. І підмурівок. Холодна перепона. Тож мета Втікає від зарюмсаних корівок, А зостається творення хвоста. Коли, розбивши камінь, з порожнечі Ти витвориш, мов іскру, чистий шал, Вона тобі – рожеві нігті в плечі, Се – у вогні розжарений метал. Але коли ти Майстер, то з металу Ти витнеш золоті кружала зір І понесеш […]...
- Юрій Андрухович – Її пальтечко радісне й червоне Її пальтечко радісне й червоне. Вона так добре знає шлях додому, Що в надвечір’ї, сніжному й блідому, Біжить мені назустріч. Перепони Минають нас, лише гойдлива гілка Зітхне ламкою тінню під ногами Й затихне, мов пробачення негайне… З ім’ям її римуються “сопілка” І “свічечка” – мов геральдичні знаки. І стільки того світу по дорозі Розсипано й […]...
- Юрій Андрухович – Вулиця Єреванська І Пропадаєш, вічна вулице, в безодні праархівні, Мов папери старозжовклі, на пустирищі згориш, Розбирають по цеглині продувні твої шпаківні, Поперечні зрізи кухонь і пристанища горищ. І тяжку тужаву тайну приблукалого Кавказу, Чорнокнижжя заговору і безмежжя ремесла Виживають у непам’ять, ніби віспу чи проказу, Ніби листя з тротуару, ніби воду із русла. Ці вологі тьмяні кубла, […]...
- Юрій Андрухович – Забуття Гак, наче брама – то вхід. Є міста, до яких неможливо Зайти через браму. Є міста, до яких неможливо Зайти. І приносять великий ключ, і шукають, Куди б устромити, але Брам немає, сторожа зітерлась На порох. Сім вітрів розкошують На площах і в залах. Навсібіч передмістя відкриті, сторожа Виростає зелена й пругка. “Замарстинів, Кульпарків, Клепарів”, […]...
- Юрій Андрухович – Промовляння самотній … і хоча все золото світу не варте твого мізинця І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади Губи твої холодні наче прозорі вінця Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки Сповита в них і забута допоки живеш сама Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу […]...
- Юрій Андрухович – Нашіптування з віків “В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила Його шляхта, з балькону каварні цісар ог- Лядав Ілюмінацію Львова на його честь”. І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” Мій цісарю, хвала тобі – яка щаслива нація, Що ти ступив на наш пісок вечірньої пори. Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація, Остроги в […]...
- Юрій Андрухович – Єхидна СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Повертаємся, всіявши зойком оази; Кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, Або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині Прошивала сурма побідна, На стовпах і криницях, мов сіль на хустині, Проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе […]...
- Юрій Андрухович – Ваня Каїн Знову в руськім царстві пиятика, Навіть голуби на храмах сизі, Брате Каїн, ця сльоза велика На твоїй неголеній мармизі. Що вона таке й куди тікає? Перепив чи перетовк задуже? І дрижиш, мов Каїн, брате Каїн, Мій рудобородий п’яний друже. Мій косоворотий темний роте В Бога просиш різки, наче ласки, Знов на стайнях батогом пороти Від […]...
- Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
- Юрій Андрухович – Балада Повернення Коли мандрівник повернувся додому, Ступив за ворота, зійшов на поріг, Здійнявши на плечі дорогу і втому, – Всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: Вечеря з вином – на широкім столі; Чомусь не казав про далекі причали, Замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку Зітхала […]...
- Юрій Андрухович – Мафія На розі Кармелітської та духа Святого двометровий зимний хлоп Лежав, Зацвівши оком, як циклом (античний). Потекла на брук з-під вух. Його червона юха, мов сироп і (малиновий), а р, центрі капелюха Прострелено діру. Літала муха Над ним, і плач дівочий із утроб Летів до неба, де злодійський рай, Де кожен сутенер або шахрай Знайде в […]...
- Юрій Андрухович – Птахорізка СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Це рясне гуляння вбогих при музиці, Під мурами, де випивка і тінь. Це триває свято поїдання птиці При світлі відлітань і тріпотінь. Треті птиці лунко прокричали ранок, І ринок забуяв, як райський ліс. Тож тяжкі тіла знекровлених коханок Закутує в пітьму пан птахоріз. По його […]...
- Юрій Андрухович – Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі підчепив тут одну хворобу. Нею можна пишатись. Вона психічна. Ця психічна хвороба, тобто кохання, Всі ознаки її описав Авіценна: Не дає зітхнути синдром махання І потреба здохнути здоровенна. Я нормально писав непогані вірші, Міркував про […]...
- Юрій Андрухович – Серафіні Щоб гола чернь була щаслива, Блага, терпляча і свята, Потрібно лити більше пива В її покривлені вуста, Потрібен газ і штучне світло, Закрите в темні ліхтарі, Потрібні житла, житла, житла – В пивниці, В ямі Чи в норі, Нічліжки, лазні та борделі, Де запах сірки і вапна, Оркестріони й каруселі – За чорний будень відкупна, […]...
- Юрій Андрухович – Підземна пісня бездомних Кам’яна сорочка світу. Як вона холоне! І тоді вони приходять, мов у скит. У бездомних е таємні коридори і салони: Тліє промінь, як вологий сталактит. Це їм небо, і земля, І сліпий мішок – Це життя між кістяків і пустих пляшок. О добірне товариство – темний цвіт галайстри: Недоріки, шарлатани, картярі. І забрьохане жіноцтво – […]...
- Юрій Андрухович – Увійшовши в хащі, де повно птиць Увійшовши в хащі, де повно птиць, Уяви: природа – майстерня Бога, По якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, – це упасти ниць. Невблаганна зелень зійшла, як мор, Як потоп, як піна, слизька на дотик. Ці рослини горді. Вони наркотик. Ці рослини схожі на хор потвор. “Але що там зелень! Вона – це тло […]...
- Юрій Андрухович – Елегія шістдесятих Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою, В надвечірніх кущах цілувалися пари, І коли стигле сонце сідало за річкою, Пахли тихим дощем кам’яні тротуари. М’яч летів до небес над антенами й липами, Шкіряне і космічне буле його тіло. З виноградних альтан херувимськими хлипами Розтікався в ефір вундеркінд Робертіно. Ніч густішала вмить, м’ячик танув у темряві, Загоралися лампи […]...
- Юрій Андрухович – “А це така любовна гра… “ І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив: – Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина? – Розумієте, – набрався духу Хомський, – ми його любимо. – Вот и чудесно. Почитай, браток, из Есенина, только с выражением. Про любовь, а?.. І Хомський не змигнувши оком почав декламувати. А це така любовна гра: […]...
- Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало І так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари Якого лисого чорта з яких попідземних фаун Та й зрадили нас […]...
- Юрій Андрухович – Спокушання Лукавий біс, породжений хвалою, Липкий та сласний, сотворив туман І, зграбно зістрибнувши з аналою, Повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, Непевну і розмиту, як мара, І ти гадав, що то – картина світу Або принаймні хоч дотепна гра – Лягали на папері чемно й штивно Уламки поз, гримас, і слів, […]...
- Юрій Андрухович – Фотопавло Чи легко упіймати застояне повітря Провулків архаїчних, немов дагеротип, Коли твоя робітня – завалена дровітня, І не виходять очі, а іноді роти?.. І хто нарешті винен, що з нас такі моделі, Що клацає в порожне щелепа-апарат? Таким, як наші, пискам – не місце у музеї, Бо ми – не те що камінь чи дикий виноград. […]...
- Юрій Андрухович – Сумнів Такої ночі перейду місток, Ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток Пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія – первинна. Це – провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нутрує, […]...
Аналіз твору мина мазайло.