Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад

Жінка іде в сад,
Бере з собою руки,
Приладдя, подібне до своїх кінцівок,
Торкається скель, які
Минає, немов з кущів,
Струшує з них краплі,
Неподільні, як непаристі числа,
Зачіпляється частинами тіла
Кущів, блискучих від дощу,
Як скелі, з гострими боками, що не гнуться,
Грунт сягає її легенів,
І вона забуває, що мусить дихати.

Вона заглядає під власну тінь,
Розхиляє очі, як кущики трави,
Квіти, як кров, капають
З її чола чи пальців,
І вона не бачить, як її тулуб
Падає в той час
У білу яму неба,
Що над нею.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад