Антонич Богдан-Ігор – Червона китайка



Горять, як ватра, забобони
Віків минулих – снів іскристих.
В китайці заходу червоній
Моєї молодості місто.

Лопочуть зорі на тополях,
І люди хрестяться з тривоги,
Коли ножами місяць колють
Хасиди в чорних синагогах.

Моє містечко таємниче
В хлоп’ячих споминів заслоні!
І знов минула юність кличе,
Як давні кличуть забобони.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Краткое содержание срезал.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Червона китайка
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.