Білак Степан – Верховинка (Збірка)



1967 рік, видавництво “Веселка”

ПРОЛІСОК
Протікає лісом
У Карпатах Тиса.
Сніг ще не розтав.
Гляньте, друзі милі,
Пролісок на схилі
Шапочку підняв.

З теплими вітрами
Шепче пелюстками
Квіточка ясна.
Це ж бо у розвідку
В гори першу квітку
Вислала весна.

РІЧКА
Тиса хлюпоче,
В горах біжить,
Може, спочила б,
Річко, на мить?

Гори поснули,
Ніч за вікном, –
Не вгамувати
Річеньку сном.

ВЕРХОВИНКА
Я – Маринка-
Верховинка
У вишиванці новій.
Ще й зелений
Бант

у мене
У косичці золотій.

Понад річку,
Де смерічки,
Йду із мамою в садок.
Наші гори,
Як узори,
Хоч надворі ще сніжок.

А у мене
Бант зелений
І узимку й навесні.
Я Маринка-
Верховинка,
Бант до личенька мені!

ГОЛУБИ
Наш Панасик вибіг з хати,
Руки крилами розвів,
Ніби хоче наздогнати
В небі білих голубів.

Їх, маленьких, у негоду
У саду він підібрав,
На горісі край городу
Голубник їм змайстрував.

А сьогодні вперше милі
Полетіли ген за став.
Якби мав хлопчина крила –
З голубами б політав!

ДОЩИК
Тупа дощик, тупа ніжками,
У поля побіг доріжками,

І

грудьми припав до колоса.
Лан озвався срібним голосом:

– Падай, падай, ти дрібнесенький,
Зашумлять жита густесенькі.

РАЙдУГА
Дощ пробіг садами:
Жебонять струмки,
Попливли ярками
Човники-листки.

Над горою-гаєм
Сонце вирина,
Сяє, вигравав
Райдуга ясна.

Зайнялась над світом
Гарно розцвіла,
Наче стежка з квітів
В космос пролягла!

ЗІРКА
Тихо у полі,
Тихо в дворі,
Місяць вартує
Зорі вгорі.

В сад за стодолу
Глянула я:
Зірка на вишні
Ясно сія.

Ой, похитаю
Вишню рясну,
Струшу для себе
Зірку одну!

Поки добігла
Я у садок,
Зірка злетіла
Аж на горбок.

В’ється під гору
Стежка крута…
Зірка все вище
Й вище зліта.

СТЕЖКА
Стежка – полем
Через доли…
Верховинки
Йдуть до школи:

Дві Меланки,
Дві горянки,
Яснолиці,
Мов світанки.

Із-за гаю
Сонце сяє,
Виглядає
І не знає:

То Меланки –
Дві горянки,
Чи розквітлі
Йонатанки?

ЖУРАВЛІ
Осінь у Карпати
Вересень привів.
Чується прощальна
Пісня журавлів.

– Ой летіть, летіть ви,
Голосні мої!
На високих схилах
Вам шумлять гаї.

Затихають в небі
Їх сумні пісні…
– Прилітайте, любі!
Жду вас навесні!

ХУдОЖНИК
То не гай широколистий
Затінив нам сонце,
А мороз чарівним пензлем
Водить по віконцю.

I охоче серед хати
Гнатик яснозорий
Переносить до альбома
Із вікна узори.

А як сонечко тепленьке
В хату завітало,
Кришталевих візерунків
На шибках не стало.

То кого мороз злякався:
Сонечка чи Гната,
Котрий взявся від морозу
Краще малювати?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на темц відпочинок.
Ви зараз читаєте: Білак Степан – Верховинка (Збірка)