Іван Андрусяк – і обезводнена цим житієм

Related posts:

1. Іван Андрусяк – гортанний – в захід – аспера Гортанний – в захід – аспера Перистий – в проріз – лист Від патоки до пастора Інкубуси сплелись Перетин слова з променем Вирощує церкви Горбатого до повені Виводять з голови До негра як до пристрою Підключимося ще Населення не приросту А простору рече Уже стирає курява Корону й ширину І свастика накульгує На ніженьку єдну […]...
2. Іван Андрусяк – це дуплаве свято генералів Це дуплаве свято генералів Нині тут забава навпаки Голови на плечах догорають Ніби розцяцьковані свічки Падають посоловілі звізди В келихи з отруєним вином Господи тобі не все одно Випити чи знов на небо вішати Доливай і не важливо скільки Не доп’єм то най ковтає чорт А солдати лазять по маківках Не запалених іще свічок Сірники […]...
3. Іван Андрусяк – за розкішним притоном За розкішним притоном брудної як світ арагви Тінь стола одинока чи попіл загублених магів Жовте право на вітер де бритва на спомин ягве Утікає із лаку як з ножен в яких комахи Відкладаючи яйця прилипли жінки і пальці Розімкнути вечерю а далі не шкло не шкалка Деревій і вода пережовані як скитальці І душа помаранчі […]...
4. Іван Андрусяк – поволі – так дозволено було Поволі – так дозволено було – Земля й вода мінялися місцями І ти не знав оракули чи грами Тобі прогнозували западло Верстав як тать історію судин Мажорних крил розтрощене суцвіття Немовби залишаючись один На ціле неголене підборіддя Викреслював закони вороття В потребу жити як потребу прози Щоб деревіло в затінку життя Як струп академічної залози […]...
5. Іван Андрусяк – відпостити всю зиму замість мене Відпостити всю зиму замість мене Хіба зуміє ця челядина Впаде звізда і оскоромить вени Зелений хрускіт теплого вина Питво солодке а провадить сушу На рушникове листя тихо ша Таку плитку таку холодну душу Витравлює споряджена душа Їй несть числа і звір її неплодний І висне дар над волосом її Челядині бракує обезводнень Розщеплених у череві […]...
6. Іван Андрусяк – місцем прирощення крил до стебла Місцем прирощення крил до стебла Місцем приручення маски до миски Дуже кортить аби кара була Хоч на дещицю несхожа на вишкіл Дуже кортить аби сонце було Примхою ката ув опочивальні І над лобами гніздилось тавро Періодичного каменування...
7. Іван Андрусяк – Вертеп 1. Його душа Бліда так само Не вміє очі відвести Від одержимої осанни Напівзабутих палестин Над ними червлять кучеряві Дими запічних веремій Над ними також – Боже мій! – Хрести виблискують триглаві Душа у пазусі таїть Ціанистого слова калій А він на тятиві стоїть Неначе праведник на палі 2. Вистигне земля вчорашня Порозходяться навіки Оержимі […]...
8. Іван Андрусяк – Подячна молитва з докором Ти не сотворив мене сліпим Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене горбатим Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене сином алкоголіка Дякую Тобі Господи Ти не вразив мене водянкою мозку Дякую Тобі Господи Ти не сотворив мене гаркавим калікою ліліпутом епілептиком гермафродитом конем мохом і ніякою іншою флорою і фауною Дякую Тобі Господи Але […]...
9. Іван Андрусяк – Облога Василеві Герасим’юку 1. Якщо ніхто якщо нікого Якщо нікому доведеш Що вороги пливуть до бога Як поцілунки на манеж Що королям на цілий вечір Розтасувати короля Що скатертиною предтечі Живе і крутиться земля Де золоченою травою Кошлатих воїнів шляхи А хто вернувся за тобою Того замінимо ніким Переживемо хвилі сонні На прю до вежі меч […]...
10. Іван Андрусяк – в брутально-білий часопростір В брутально-білий часопростір Весна пручається – і все Дорога сполучає кості Недоруйнованих осель І стеляться пробиті гнізда Крикливими птахами крил Що дочекатися над містом На нас повинен тільки пил За сонцем сховані квартали Собак і мух собак і риб Ми не розтанули ми стали Зубато просуватись вглиб Стійка відсутність божевілля Місити глину по воді Дорога […]...
11. Іван Андрусяк – так буває вічно і ніколи Так буває вічно і ніколи Сонний дим на землю опада Золотих хмарин ламкі околи Сонця кров солом’яно-руда Так перетинаються і терпнуть Ніби виливаються з юрби Голосів подаленілі верби Поцілунків темні голуби Так живуть як до життя прирослі Дні і ночі солоду і крил І роса для них пелюстки носить І осанну лебедить ковил І ніхто […]...
12. Іван Андрусяк – Ad Hominem (поема) 1. Причетно рубали ліс Виступали з полону як Пересушені храми а Корчі не сохли росли Далі росли ширше і Ширше і терпіти їх було Важче ніж сонцю Важче ніж Магомета А тоді прийшли чорні Люди і дихали димом і Казки про змія горинича не Лякали навіть дітей бо Діти вмирали швидше ніж Народжувались казки А […]...
13. Іван Андрусяк – тонкого сну знакоме відображення Тонкого сну знакоме відображення На дні ріки – чи доживеш до дна Немов провини порскають ображено Ламкі комахи з білого човна Урізноводь – Любити і прощатися Урізноводь – ламати бильця слів По котику по китиці по ратиці По дотику рослини до землі Отак пророчі овиди збуваються Торкнешся сну і кола по воді І біла піна […]...
14. Іван Андрусяк – чия то гою праща несповита Чия то гою праща несповита Чия по світу лань пустелю п’є Нехай до жита докульгає свита На неї в московита дружба є Не язиком то каменем прилиже Дізнатися чи зиждеться душа А те що залишилося понєже То братику схоластика й олжа А свити свита справити не слічна Прокльон дається раз і поготів Провина – пуповина […]...
15. Іван Андрусяк – який милий і мудрий фацет Який милий і мудрий фацет Не з показних мудрагулів А таки справді мудрий Одразу видно Щоз доброго тіста Уважний і ввічливий Навіть вираз його лиця Видає легке зусилля Вуст Аби делікатніше й вишуканіше говорити зо мною Очей Аби уважніше і люб’язніше Слухати мене Тааак… Направду не міг не плюнути йому В морду...
16. Іван Андрусяк – прощання смислу – вирок і пророцтво Прощання смислу – вирок і пророцтво Словам не доторкнутися до слів Допоки губи вимочивши оцтом Не заговориш: істина – в землі Її прозорих крил тонка рослина Ще проростає зрошена в собі А ти живеш допоки біль нахлине Прокинешся – на те вона і біль І погляду розтуленим огромом Зриваєш листя кроплених дощів Не знаючи що […]...
17. Іван Андрусяк – слід на коліні – оздоба Слід на коліні – оздоба Слід у повітрі – листя Ліній твоїх ніоба Падає прямовисно В пружну хвилину мурахи Н розриває а Не порахує бахур Вкраплених в синє ар- -тикулів пікадора Вибулого на дні Лікеру тиша хвора Смерть віддає мені Жовте життя торочить Ниткою іудей Біла палата ночі Сплюснута до грудей Палець – вологий тренер […]...
18. Іван Андрусяк – вимірювати запахом чи кроком Вимірювати запахом чи кроком Своє безумство зважишся чи ні Шкалу ридань як пута за пророком Карби перегортають водяні Розсердитись не стане зволікань Втекти не встигнеш лишиться забути Та ж катові котрий таврує длань Ні грама не пролиється цикути Я постелю скорботу край чола Нехай живе обом на розговіння Казали що безумство це бджола Не мучтеся […]...
19. Іван Андрусяк – Не возводять ні мости, ні вежі Не возводять ні мости, ні вежі Псальмопівчі. Як тобі меж ними? Доторкає до волосся вечір Язиком вологим і незримим. Дівчинко, це прорізи цвітуть. З меду квітка витече в долоню. Для Рахилі кожна ніч холоне І по грудях розтікає грудь. А для тебе що я принесу? Дим рапавий? Мічене кадило? Я тобі віддамся, як людина. Пристрітом […]...
20. Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
21. Іван Андрусяк – Середньовічні візії 1. Допоки цих филистимлян Лисиці не усіх спалили Допоки крутиться земля І меч архангела гаврила Подібен гострому хресту Пора не виходити з дому Тобі печернику старому Дано корону і фартух І тліють єретицькі мощі І голосно смієшся ти Лисиці також хрестоносці Коли штахетові щити 2. О недоречна прадавня буколіка Казка приречена Доброго вечора черепе йорика […]...
22. Іван Андрусяк – З дитячих ігор і забав Коли тобі стане аж занадто нудто Заведи собі янголятко і дідуся Грайся так Підстав дідусеві ногу Хай гримнеться мордою об асфальт Янголятко опусить голівку Подаруй дідусеві 5 копійок Янголятко підніме голівку Розбий дідусеві каменем окуляри Янголятко опусить голівку Звільни дідусеві місце в трамваї Янголятко підніме голівку Вилий дідусеві на голову помиї Янголятко опустить голівку Скажи […]...
23. Іван Андрусяк – найперше сни мої були The first of all my dreams… Найперше сни мої були Коханцем, що його вели Чуття (замріяного) крізь Зелений містерійний ліс Аж тут вривався інший сон – Скажене небо; листя сонм У танці дикому (довкруж Двох зляканих невинних душ) Та скоро згас і цей порив: У велетня лиш два малих Дитячих сни (як ляльки дві) Під […]...
24. Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
25. Іван Андрусяк – Отруєння голосом 0. В їдкім повітрі слів відлунює вода Самотній шансоньє порипує в шамоту Відвідайте цей храм тут вичавлять роботу І бездоганний джез набухне на вівтар І з випарів лайна до бога як до поту Покірно ніби пан позеленіє дар У витривалу млость вимощує радар Шалених шанців жил заслужену підлоту Є вищий сурогат не пійло а політ […]...
26. Іван Андрусяк – це потреба бути – все одразу Це потреба бути – все одразу Сплюснути розпечене лице Нидіти хворіти псоріазом Пахнути дешевим ялівцем Вибирати з кожного по жмені Солі порятунку і жінок І стирати звивини шалені Доки не зачинено шинок Осене таке твоє ристалище Чорна і коричнева сльота Статися допоки все не сталося Здатися допоки самота І не хлібом – синьою вервечкою Безконечних […]...
27. Іван Андрусяк – парадокси розмножень звичайні як дріт Парадокси розмножень звичайні як дріт Червоніючи світ обростає пилком Та западину тіла не винести вбрід Ні веслом розпанаханим ні язиком Фарба злущена з диму і риби цвітуть І регоче примарна дружина ріки Але подумки з ночі надточують путь Під моє простирадло холодні зірки А як стане зальотна спокуса твоя Розбивати плафони місити пласти Я губами […]...
28. Іван Андрусяк – діагноз Офелії Обліт завершених птахів На полі батька або духа Червона сонця потерюха Згортається в несупокій На горло саду покарай На тінь зелену на карету На золотих підніжках в лету Перегортається цей край Карбідом жовтого жалю Перегортає датська осінь Довкруж акустики доносів Хтось тихо виплюне люблю Хтось черепом означить порт Де сарана дрімає в сотах Убивство діда […]...
29. Іван Андрусяк – сьогодні час вимірюється в крилах Сьогодні час вимірюється в крилах Кого накриє тому й україна Не говори нікому моя мила Що нині тут не буде більше кіна Що на коні неначе на припоні Мовчать повз нас великі як бандери Ми наплодили дуже мало коней Тому по нас приходять бетеери Ми мали час для страху і для сорому Крізь павутину вийти […]...
30. Іван Андрусяк – Троянда для Піночета Я не доріс до розмови про плаху Сервус озерам які прогоріли Пане диктаторе осінь це бахур Що відгризає душу від тіла Каплю диктує – плодяться зливи Крону диктує – корінь зів`ється Курва, народ наш безмежно щасливий В парнокопитному ворку провидця Може в якомусь темнім провансі Кулю зліпити можуть по троє Ми ж пережили струси і […]...
31. Іван Андрусяк – Саломея (поема) Ми цілу ніч садили сад, Який не розцвіте. Тарас девдюк Один На кручу виходили Як листки по одному І біліли дівчата в руках І терпіли відбір А коли закінчився Лиш я залишилась лежати Буркун волосатий Ти мав одинокі пальці Між ними Як між іконами хтось Прокладав погляди І тремтів постом Але мама казали Що ти […]...
32. Іван Андрусяк – потворні дощ покора і спасіння Потворні дощ покора і спасіння Потворний сад де вигуки і зграї І самота що лузає насіння Над тілом молодого самурая І вершники що обрані з півсвіта Місити гній коронного узвозу Чотири дні немов чотири літа Напружено змагаються за розум Бо зрада це лише початок вірша І обереги котяться мов крила Біліє живота стареча ніша Що […]...
33. Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
34. Іван Андрусяк – Іноземні мови Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку Yes my father smokes the pipe Повтори цю фразу ще раз І вона тобі відкриє Ві- Кно у світ І коли ти сидітимеш на бродвеї В барі шикарнім як око диявола Тебе конче хтось запитає Чи твій тато палить люльку? Так мій тато палить люльку […]...
35. Іван Андрусяк – і самоти береговизна І самоти береговизна І ніч докришена в укіс Душа привиділась і висне Як закривавлений поріз І крихти котяться зпівока Категоричні як сліди Пересувна мораль пророка Устань і йди в уста води Голосовіння майже наше Місцями сонне далі в лад Прости утоплений монаше Що я дослухався порад Що видихся що пересилив Собі самого полонить Поріз присох […]...
36. Іван Андрусяк – Одинадцятилітній закоханий Клякса плакса Чого плачеш Моя мила поїхала далеко І вже ніколи її не побачу А скільки тобі років Одинадцять Фе такий великий і плачеш Ні я ніколи не плачу Навіть коли розіб’ю коліно Але сьогодні Мене дуже болить серце В такому віці серце Так пане справді серце Я завеликий щоб плакати Але замалий щоб кохати […]...
37. Іван Андрусяк – нині тебе ще приймає земля Нині тебе ще приймає земля Нині ще піт на подушках не вистиг Ми поспішаєм на бал з корабля Подарувати труну з аметистом Хай то не перстень а тільки труна Хай завелика але ж бо навіки Зовсім не шкода коштовного нам Каменя котрий прикрашує віко Пляшечку бренді розлиєш на трьох Тихо поставиш на стіл бутерброди Грайте […]...
38. Іван Андрусяк – Цнота Пройшов крізь блакитну залу де пили вино І крізь смарагдову де грали в покер Пройшов через жовту залу де палили опіум І крізь чайну кімнату де жували пейот Заходив також до пурпурної кабіни Темної як труна Дійство у ній бридке і розкішне Аж після опівночі Наситившись кольорами по вінця Наважився вийти на вулицю Однак навіть […]...
39. Іван Андрусяк – семимильні провини Семимильні провини безсилі як крони дерев Їм замало повітря аби не зурочити простір Ти тікав не від них а від того хто їх забере Тільки див самоти відділяв перемогу від злості Знав що світу нема але досі чомусь відділяв І причини нема а за наслідки мертві не встануть Голубим ореолом усе ще світилась земля Тільки […]...
40. Іван Андрусяк – Вирок поезії Андрієві Охрімовичу Я останній прозаїк блідих поколінь Я останній пророк мегаполісу Де червоною ниткою в календарі Інтроспекція власного голосу Де питають мене і питаюся я А ніхто відповісти не пробує Де колеги від генія до холуя Замасковані чорною робою Розтроюджений мульками менталітет Патетична бравада липова Якщо кожен четвертий на світі поет То нема ні одного […]...