Надя Ковалюк – Ти знаєш, мам



Ти знаєш, мам… Любов для мене – сіль,
Розріджена дощем і тихим болем,
Вона в долонях, як бджолиний рій,
Що вабить медом, а насправді – коле…
Вдягала з Ним намисто із зірок,
Крильми любові пеленала небо.
До щастя, мамо, впала я за крок,
За мить єдину до воріт Едему.

Якби хтось знав, де саме упаде –
Стояв би, як приречений, на місці.
Не все в житті залежить від людей,
Упевнена я на відсотків двісті.
Скажи мені, матусю! Мамо! Мам!
Чому слизькою стала нам дорога?
Чому так сталось, що ні Він, ні я
Не

заслужили долі перед Богом?

Вже пізно проклинати нам любов,
Заламуючи руки за плечима.
Цей світ, де зуб – за зуб і кров – за кров
Знаходить зАвжди сто одну причину,
Щоб душу перетерти в порошок
І поховати під зіпрілим листям,
Щоб не знайти свою серед зірок,
Яка була до сліз потрібна, дійсно…

І поступився болю лікар-час,
І рвані рани надто вже глибокі,
І серце далі б’ється через раз,
Коли передчуває його кроки.
Ти знаєш, мам… Цей біль – на все життя,
Бо навіть на межі до того світу
Лише Його шукатиме душа,
Щоб розділити з Ним останні миті…

Крильми любові пеленати небо,
За мить єдину до воріт Едему…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис про ліс.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Ти знаєш, мам