Осип Маковей – Помер рекрут в непривітній столиці



Помер рекрут в непривітній столиці,
Здалека від свого села,
Від матері, убогої вдовиці,
Від любки, що в селі жила.
Помер, не бачивши у час конання
Ні слізки жалю, ні зітхання.

І вже його везуть на чорнім возі,
В могилу піп його веде,
Музика грає марша по дорозі,
Гурток вояків мовчки йде.
Лише не видко біля домовини
Ні матері, ні любої дівчини.

Помер рекрут, і труби грають смутно
Йому, байдужому в труні;
Під віком жалісної гри не чутно,
Бо він лежить у вічнім сні.
Вже дзвонять дзвони на цвинтарній брамі –
Вітають гостя, що спочине в ямі.

А там в селі його убога мати
До нього пише лист дрібний:
“Мій сину наймиліший, що чувати?
Чому не пишеш, чи гнівний?
Кланявсь Настя Василеві свому…
Чи ти приїдеш на різдво додому?… “


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Японська природа в ліриці мацуо басьо.
Ви зараз читаєте: Осип Маковей – Помер рекрут в непривітній столиці