Осип Маковей – Хрест
І тут у горах хрест! От край проклятий!
Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий.
Знання нема, а крізь безодня віри,
І всюди рабських шибениць без міри.
Землею гомонять пісні воскресні,
А люди ждуть на ласощі небесні.
Споганюють святе лице природи
Страшним кінцем Христової пригоди.
Самі ж ідуть чортівськими шляхами –
Звірюки від колиски аж до ями!
О, Христе, глянь: ті Юди та Пілати
Від Тебе ждуть небесної заплати!
Хрестом Твоїм зацитькують сумління,
А їх серця, як ті хрести – з каміння.
І шибениця в їх домах єсть Богом,
А Ти стоїш, Ісусе, за порогом…
1898
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Осип Маковей – Привіт Україні Вітай, дорога Україно моя! Чи дужа ти, нене, здорова? Пропали і воля, і сила твоя, А все ж ти й сьогодні чудова! От гарно, що раз довелося мені До тебе навідатись, нене, – гей-гей! Хоч не давнім свобідним шляхом, А з жовтим пашпортом в кишені! Так нас розділили граничні стовпи, Жандарми, солдати і варти, Що […]...
- Осип Маковей – Ти – як сон Ти – як сон, ти – як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка І щебечеш мені у вечірній тиші. Я тебе так люблю, моя мріє вечірняя, Осолоди життя і кринице краси, І бажаю тебе, моя любочко вірная, Як бажає потоптана травка роси. Приходи ти […]...
- Осип Маковей – Ніч Зчорнілі гори небозвід підперли, Підніжжя гір у хмарах застрягли, У пахощах вогких ліси завмерли, І сонні мари дебрі налягли. І сниться горам сторона далека, Де вічним сном страшні пустині сплять, Без гір, без вод, кругом смертельна спека, – Ліси стряслись, збудились, знов шумлять… 1899...
- Осип Маковей – Сон Тихий сон по горах ходить, За рученьку щастя водить. І шумлять ліси вже тихше, Сон малі квітки колише. Спіть, мої дзвіночки сині, Дикі рожі в полонині! Не шуміть, ліси зелені, Спати йдіть, вітри студені! Най квіточки сплять здорові, Най їм сняться сни чудові! Аж на небі зазоріє, Сонце їх, малих, зогріє: І зогріє, поцілує, і […]...
- Осип Маковей – Я рад би все забути Я рад би все забути, Що трапилось мені, І знову хлопцем бути У рідній стороні. Нехай би жив і бідно, Та знав уже свій шлях І вік провів свобідно При плузі на полях. А так я загубився І плакати дарма: Від роду вже відбився, І вороття нема. 1900...
- Осип Маковей – думка Мені здається: я не жив, А тільки все збирався жити, Чогось шукав, за чимсь тужив, Бажав комусь весь вік служити; Аж ось і молодість минула, Не живши, втомлена заснула. І день прийде, як та сльота, Я довгу панахиду правлю: “Прощайте, молоді літа! Не гуджу вас я і не славлю; З могили вже вас не добуду, […]...
- Осип Маковей – Туга Біжить у яр вода, Біжить вода і сріблом ллється, Над нею дівчина сміється, Розкішна, молода. Голубко, не втікай! Скажи мені ту гарну казку Про радощі, дівочу ласку, Скажи про тихий рай! Ах, казочка моя! Я чув її, а де, не знаю, Забув і з туги заниваю, І рад би вмерти я. З водою поплисти В […]...
- Осип Маковей – Елегія Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світом розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полуднє ясне […]...
- Осип Маковей – Образок Маленька хата, як коробка, Загата з листя під вікном, Кошниця, наче солі товпка, – Усе вже спить осіннім сном. У хмарі сонця і не знати, В тумані тихе поле спить, Собачка вилізла з загати, Раз гавкнула – і вже мовчить. Причулося! Се вітер гонить, А листя хоче утечи, – І сон собачку знову клонять: Нема […]...
- Осип Маковей – Брати В темних горах, при окопах, у болоті, Там зійшлися два вояки по роботі. Не зійшлися, тільки впали край дороги, Поранені: сей – у плечі, той – у ноги. Один стогне: “Тату милий, мамо рідна!” Другий плаче: “діти любі, жінко бідна!” Подивився сей на того довго, тихо, – Здивувала рідна мова, спільне лихо. “Поможіть мені, земляче, […]...
- Осип Маковей – Метеор Ось блиснув метеор і згас, Як у життю щасливий час. І на всесвітнім цвинтарі Лягли десь відламки зорі. Так розпадалися світи, Живуть і гинуть без мети. І всі вони – один цвинтар, А творець їх – старий гробар. Усе по радощах марних Гребе у безвістях сумних. 1899...
- Осип Маковей – Колисанка Сидять пани над Невою Та поникли головою, Місяцями раду радять Над правами, що не вадять, Що не вадять з них нікому – Все лишають по-старому. Межи ними пан граф Вітте Все лиш каже: “Ви заждіте! Я придумаю вам думу, Що наробить много шуму Над Невою і над доном, По всім світі за кордоном. Що урву […]...
- Осип Маковей – Полетів би я на Україну Полетів би я на Україну Не конем, а бистрим самоходом, Щоб натішитись своїм народом, Щоб поглянути на ту країну, Що так довго у неволі Дожидала щастя й долі І діждалася спасення, Свого воскресення. Не пропустять чати самохода Напоперек вченої Європи, Скрізь плоти із дроту, і опоки, І жива з вояків загорода, – Смерть пильнує всі […]...
- Осип Маковей – Могила в полі Маленький хрест у полі Чорніє на снігу. Ім’я дощі вже змили, Не видно і могили, – Забули всі поволі За вірного слугу. І не спитають люди, Хто в бою тут поляг. Хто згадує одного, Коли могил так много І хрестики є всюди По горах і полях! Ти поклонись покірно Йому, бо він страдав! Чи свій, […]...
- Осип Маковей – Був монастир, а в нім черці Був монастир, а в нім черці – Відлюдки тихі, богомільні І в’язні віри добровільні, Що в божому жили страсі І словом правди та хрестом Боролися колись з гріхом. Тепер вже тих черців нема, Свічки не сяють в їх святині, – Там сірий пил і сіра тьма Покрила стіни всі і скрині. А в скринях порох, […]...
- Осип Маковей – І я умію пісню І я умію пісню, Умію не одну, То тихо-милозвучну, То грімко-голосну. Я так люблю ті співи, А я їх сам зложив У тихі хвилі щастя, У хвилі, як тужив. Одна сільський дзвіночок Нагадує мені, Як в сумерку вечірнім Дзвенить у тишині. А друга сум наводить, Стає понурим світ, Мов вітер хмару кличе На ясний небозвід. […]...
- Осип Маковей – Понад хмари Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають там ще весняні чари, Вітер там горою, низом хмари. Але кращі там сніги лискучі, Ніж на долах повінь, град і тучі. Краща студінь, пустка там сонлива, Ніж весна на долах […]...
- Осип Маковей – Заплатив я податок кривавий Заплатив я податок кривавий – Сам у війську служив вісім літ, У війні з пруссаком став кулявий, Надививсь на людей і на світ. А тепер і мій син уже служить… Я без нього не маю і сну, Та нехай, як прийде, надолужить Всю роботу, а я відпічну. Я старий і вже сили не маю, От […]...
- Осип Маковей – Налетіла куля з поля Налетіла куля з поля, Забриніла, як пчола, – Дійся, дійся, божа воля, Як така козацька доля, – Куля в груди застрягла. Впав козак, не може встати, Ще раз глянув навкруги: “Ах, прегарні сі Карпата! Тут би жити, не вмирати, Та убили вороги. Тільки й щастя, що вмираю На землі моїх братів; Тільки й смутку, що […]...
- Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світу розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полудне ясне […]...
- Осип Маковей – Помер рекрут в непривітній столиці Помер рекрут в непривітній столиці, Здалека від свого села, Від матері, убогої вдовиці, Від любки, що в селі жила. Помер, не бачивши у час конання Ні слізки жалю, ні зітхання. І вже його везуть на чорнім возі, В могилу піп його веде, Музика грає марша по дорозі, Гурток вояків мовчки йде. Лише не видко біля […]...
- Маковей Осип – Біографія Осип Степанович Маковей (23 серпня 1867, Яворів, нині Львівської області – †21 серпня 1925, Заліщики, нині Тернопільської області) – український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч. Народився в сім’ї кушніра. Після початкової школи у рідному містечку навчався в 1879-1887 роках у Львівській гімназії. В 1887-1893 роках студіював філософію […]...
- Осип Маковей – В дорогу, в дорогу! В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле! Чи цвітами піду, чи терня поколе, Чи певно там зайду, чи щастя там найду, – Іду, де побачив мету. Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога: Чи справді до щастя веде ся дорога, Чи гідне є муки, і бою, й розлуки Се щастя, що я його жду. Як […]...
- У кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу народу, І там я почорнів з розпуки”. В. Стефаник Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат – він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська […]...
- Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу Народу, і там я почорнів з розпуки”. / В. Стефаник / Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити […]...
- Камінний хрест – символ трагічної долі українського селянина-бідняка (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Селяни західних українських районів залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі камінні хрести, їдуть до далекої Канади в пошуках землі обітованої. А що ж чекає їх там, далеко за океаном?.. Багатостраждальна історія […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест” Письменник-гуманіст Василь Семенович Стефаник – один із найвідоміших новелістів світу – жив і творив для народу. Тому його твори – документ про важке, безпросвітне життя людей. Сам письменник говорив: “Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоб з того вийшла велика музика Бетховена”. У творах Стефаника, у цих “золотих […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка у новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Новели В. Стефаника – це маленькі шедеври, у яких зважене кожне слово. У щільних, як кам’яні брили, рядках проглядає народне безталання та бідність. Твори, напоєні кров’ю серця, увібрали в себе любов і ненависть, одвічну жагу щастя і одвічну тугу через його недосяжність. Творчості Стефаника притаманна глибока психологічна правдивість написаного, переконлива вмотивованість кожного вчинку героїв. Трагедія […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму українського селянина-бідняка в новелі В. Стефаника “Камінний хрест” Він витесував слово, як брилу, Він трудився завзято, як віл, Аж допоки не падав безсило… А коли відчинялися двері, Щоб гукнути його надвір, Він лежав, наче мрець, на папері. Та зате був живий папір. П. Сорока Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони […]...
- Камінний хрест як художній символ трагізму життя українського селянина – бідняка в новелі Василя Стефаника “Камінний хрест” Василь Стефаник – трагік у сприйнятті життя, стиль його творів гранично напружений, рельєфний, ніби біль, що вилився в слова. Ці характерні риси його творчості притаманні й відомій новелі “Камінний хрест”, яку сам автор називав своєю “сердечною роботою”. Головний герой новели Іван Дідух усе життя тяжко працював, щоб перетворити горб землі, який єдиний дістався йому у […]...
- Камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Розпочати свій твір я хочу спогадами про зустріч Василя Стефаника і Гната Хоткевича. Якось письменник-новеліст запитав письменника-романіста: Як ви можете так багато і легко писати? Хоткевич відповів: “Бачите, така несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказати, що ви маєте талант, а мені треба – цілу книжку”. В цих словах – висока […]...
- Дмитро Загул – “Ждуть нас тучі неминучі… “ Ждуть нас тучі неминучі, Непривітний жде нас час; Ждуть нас бурі, дні понурі, Темні тюрми ждуть на нас. Та ніщо нас не злякає, Сили духу не злама… В нас страху в серцях немає, Ні зневіри в нас нема. В нас охота до роботи, В серці свіжа, чиста кров; Всі щоденнії турботи Вкриє нам свята любов. […]...
- Дмитро Загул – “Гнуться високі тополі… “ Гнуться високі тополі З вітром буйним до землі; Гнуться народи в неволі, Вічно блукають у млі. Не нарікають на долю Ані на себе самих; Ждуть на обіцяну волю, Може, натрапить до них. Ждуть… а століття минають, Гаснуть довжезні віки, Та воленьки їм не вертають Ліниві, погані роки… Ждуть, чи колись не загляне Сонечко волі й […]...
- Іван Франко – Христос і хрест Серед поля край дороги Стародавній хрест стоїть, А на нім Христос розп’ятий Висів тож від давніх літ. Та з часом прогнили гвозді, Вітер хрест розхолітав, І Христос, вгорі розп’ятий, Із хреста на землю впав. Тут сейчас трава висока, Що росла вокруг хреста, Радісно в свої обійми, М’яко приняла Христа. Подорожники й фіалки, Що там пахли […]...
- Тарас Шевченко – Колись дурною головою Колись дурною головою Я думав: “Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить? Людей і господа хвалить? В багні колодою гнилою Валятись, старітися, гнить. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі… О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні!” 21 іюля , Черкаси...
- Юрій-Осип Федькович – Молитва МОЛИТВА О, як то тихо вечором на ярі! Де сонце було, там кроваві смуги, І ніби склали світ на чорні мари, Так все утихло, ні плачу, ні руги, Гейби всі люде привалили віком, Що криє сльози, сльози з чоловіком. І всі печалі, що мня вдень кроїли, Що моє серце на кавалки дерли, Угризки, троски, всі […]...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси На кичери лисі, На наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні До нашої гражди: – Виходьте! Вже можна. Ви газди чи ні?! – Ми й вийшли, як газди. Та на перехрестях земної путі На білому світі Ми не зрозуміли братів во Христі Й жили, […]...
- Аналіз твору Василя Стефаника “Камінний хрест” За аналогією до більшості творів В. Стефаника “Камінний хрест” названо новелою, хоча за жанровими ознаками цей твір усе ж таки ближче до оповідання, однак сам автор визначав розповідь про Івана дідуха як студію, тобто художнє дослідження душевних переживань героя. Історія написання “Камінний хрест” – єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграції. В основу новели покладено реальний […]...
- Коротко про “Камінний хрест” (1900) Літературний рід: епос. Жанр: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження душі головного героя). Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади). Головна ідея: єдність селянина з рідною землею. Герої твору: Іван дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум […]...
- Камінний Хрест (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 І “Відколи Івана дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну… ” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. […]...
Твір народна медицина.