Павло Мовчан – “Ні квітка безіменна, ні трава… “



Ні квітка безіменна, ні трава
Ще не збулися захвату і зросту.
І гоструватим духом кропива
Виповнює вже перезрілий простір.
Затримує учепистий реп’ях
Тебе на мить в дорозі відпочити,
І зір твій вгору піднімає птах,
Аби в очах усе земне здрібнити.
І вимиває з пам’яті струмок,
Мов бите скло, якісь події, дати;
Іржавий з тину виповза гвіздок,
І далі не дає тобі ступати.
Обтяжливий пилок із лободи
Крок уповільнив, бо летить супроти:
– Чому ти квапишся, навіщо і куди?
Там брамник спить в розчахнутих воротах.
Солома житня стрілами летить,
І тонуть ноги в куряву колісну,
Ляга на губи павутинки нить,
І шлях засохлий впоперек вже тріснув.
– Але й позаду рушиться пісок,
І все зникає, западає в прірву…
Тому такий поквапливий мій крок,
Що обганяю далечінь прозірну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірш пишіть листи.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Ні квітка безіменна, ні трава… “