Павло Мовчан – Скарби



Збирачу просторів безглуздий,
Ти все, що бачив, те і брав:
Від ваготи аж ноги грузли,
Зір захлинавсь від різних барв.
Зібрав доволі – може, досить?
Пора оглянути скарби.
Дивись: там жар, де була просинь,
Де смоль – там паділ голубий.
Не зберегти тобі, збирачу,
Ні барв, ні обрисів, ні рис,
Бо світ існує без означень –
Всі простори в тобі злились.
І доки ти збирав на спогад
Долини, пагорби, поля,
Розторочилася дорога,
І круглим валуном на ноги
Осіння налягла земля.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5.00 out of 5)




Сочинение о том как мама готовит.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Скарби
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.