Притча про нікчемних рабів



Ісус починає цю притчу з запитання: “Чи хтось із вас, що має раба, який важко орав чи пас худобу й повернувся з поля, скаже йому зразу ж: “Негайно іди та сідай до столу та їж?”. Ні, ви швидше скажете рабові: “Переодягайся і прислуговуй мені, доки я їстиму й питиму, а опісля сам будеш їсти і пити”. Чи хтось дякує тому рабові, що виконав все, що йому наказували?” (Лк.

17. 7 – 9).

“Так й ви, – каже Ісус Христос, – коли зробите все, що вам наказано було зробити, то кажіть: “Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні були зробити!”

(Лк. 17. 10).

У цій притчі Господь говорить про покірливе служіння Богові. Якщо послідовники Христа роблять лише те, що вони повинні робити, то не слід очікувати за це особливої похвали. Це так як і раб не очікує подяки за цю роботу, яку належить йому виконувати.

Подібно до цього й учні та послідовники Ісуса повинні усвідомлювати себе перед Богом як “нікчемні раби”, себто раби, що нічого не вартують.

З іншого боку ми “раби Божі”, окрім повсякденних своїх турбот, та належних нам виконувати робіт, повинні усвідомити свою гріховність, каятися і благати Господа, щоб відкрив ваші губи, і язик та уста ваші щоб сповіщали хвалу Богові.

Мало того, кожна земна людина повинна вести себе на землі достойно і бути законослухняною як й щодо світських, так і щодо духовних, моральних Законів Божих.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Зачарована десна дуже скорочено.
Ви зараз читаєте: Притча про нікчемних рабів
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.