Притча про загублену вівцю
Одного разу до Ісуса прийшло багато митників і грішників, щоб послухати Його. Й були там фарисеї та книжники, які дорікали Ісусові, що Він приймає грішників, спілкується з ними та споживає з ними їжу (Лк. 15. 1 – 2).
А Ісус тоді розказав їм оцю притчу.
“Як вам здається, – питає Ісус Христос, – коли якийсь чоловік має сотню овець і якоїсь миті одна з цих овець заблудить. То чи не покине цей чоловік 99 овець отари в горах чи у пустині й чи не піде шукати цю вівцю, що заблудила, аж поки не знайде її?
А коли йому пощастить знайти заблуджу
11 – 13).
“А коли прийде додому, то з радості скликає своїх друзів і сусідів, розповідає їм всі обставини й каже їм: “Радійте разом зі мною, бо я знайшов свою вівцю – ту, що загубив” (Лк. 15. 6).
“Говорю вам, що так же й на небі радітимуть більше за одного грішника, що кається, аніж за 99 праведників, що не потребують покаяння!…” (Лк. 15. 7). “Так і Отець ваш Небесний не хоче, щоб загинув хоч хтось один із цих малих дітей” (Мт. 18.
14).
Ці останні слова, що записані святим
У цій притчі про загублену вівцю прямо говориться про ту безмежну радість, яка буває на небі тоді коли кається грішник. Ісус не говорить у цій притчі, що решту 99 овець не мають жодної цінності. Вони бажані, потрібні, за них радіють, їх люблять. Але тут підкреслюється надзвичайне значення тієї однієї заблукалої овечки, що відбилася від отари.
Ця овечка символізує грішника – людину асоціальну, котра не дотримується ні законів Божих, ні законів, за якими живе суспільство.
А щодо 99 овець, які символізують праведників, то треба сказати, що праведник від праведника відрізняється. Адже фарисеї, книжники й інші мужі вважали себе праведниками і вважали, що покаяння їх не стосується. А чи це, справді, так? Адже фарисеї та книжники перші не сприйняли Ісуса Христа, й перші коїли гріхи.
Ось чому й ця притча стосується всього народу взагалі, а грішників, фарисеїв та книжників зокрема.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш боюсь поворухнутись тишина микола вінграновський аналіз.