Розважання і молитви на місяць березень до Святого Йосифа 2
День десятий Упокорення
“Пішов також і Йосиф з галилеї… в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм… щоб записатися з Марією, зарученою Своєю, що була вагітна” (Лк 2, 4-5).
Подорож до Вифлеєма була важкою для Марії; не менш важкою була вона і для Йосифа. Його завданням було подбати про нічліг, та усюди Йому відмовляли. Вифлеєм – це місто Давида, у ньому не приймають нащадків царів, не приймають доньки Давидової марії, царської доньки й Матері Царя царів! Та все-таки св.
Йосиф не нарікає, журба не непокоїть спокою Його
Пропав зі своїм царством, щоб передати своє місце наступникові того царя, що Єрусалим відкинув, що один з царських слуг записав з глумливою посмішкою як останнього підданого свого пана. Не судімо за зовнішністю. Тоді, напевно, й ми б погорджували Йосифом, мужем Марії, Матері Ісусової, Царя царів, Матері Предвічного
Не соромімся того, що ми бідні, малі, бо за таких нас мають. Світ уділяє свої почесті й своє погорджування за зовнішніми ознаками. Перед поганцем, що з’явиться з короною на голові, глибоко кланяється, але не признає правдивої величі, кОли вона прикрита убогістю.
Знехтуймо погорджуванням світу, погорджуймо над ним ще більше, ніж над проявами почесті.
Молитва О Пресвята Діво Маріє, і Ти, св. Йосифе, випросіть мені ласку, щоб я так, як Ви, приймав усякі напасті як доступ Божий, знаючи, що Бог оберне все на добро тим, що Його люблять. Амінь
“Боже, яку велику участь брав св. Йосиф у стражданнях Ісуса Своїми послугами під час Його життя!” (св. Магдалина з Піцци).
Святий Франц Сальський Найкращим взірцем почитання св. Йосифа був Франц Сальський. Особливо як єпископ прославляв Його кожним своїм словом і ділом.
В усіх потребах своїх звертався до Нього. Образок Його завжди носив у молитовнику і часто побожно цілував. У своїх творах з великим зворушення говорим про Нього. Йому посвятив прекрасну розвідку про любов до Бога.
Нікому ніколи не відмовив у прохання, що їх в імені св. Йосифа пропонували. Одного разу проповідував на свято св.
Йосифа в Ліоні, у церкві ОО Кармелітів. Після проповіді попросив його настоятель монастиря Чину Єзуїтів, щоб проповідував і в їхній церкві, посвяченій св. Йосифові.
Святий покірно відповів: “Отче, дві проповіді одного дня рідко вдаються; але сьогодні, з любові до св. Йосифа, як виняток, ще й другий раз ступлю на проповідницю”. Проповідував, і своїми гарячими словами доказав, що св. Йосиф – це його милий небесний Заступник.
Коли отець настоятель подякував йому, відповів: “Отче, чи ж не знаєте, що я цілком належу святому Йосифові?” Св. Йосифа вибрав він за покровителя та отця; вибрав як взірець для членів Чину, засновником якого сам став. Першу церкву, яку вибудував в Аннесі, посвятив св. Йосифові.
Тому сестри Візитки, Чин яких заснував, так люблять св. Йосифа, що звертаються завжди до Нього з найбільшим довір’ям.
День одинадцятий
Ясла “І пішли вони притьмом (пастухи) і знайшли Марію, Йосифа й Дитятко, Що лежало в яслах” (Лк 2, 16). Дивись на Йосифа перед яслами. Хто може висловити, наскільки Він щасливи!
З милою посмішкою позирає на Нього Боже Дитя, що одним Своїм поглядом може відсунути в забуття всякий біль, що терпить за Нього. Так і св. Йосиф не думає про минуле і майбутнє, живе сьогоднішнім днем і тішиться в мирі.
У нашому житті трапляються інколи моменти, які важко пояснити. Душа дивиться, чує, дотикає, наче відчуває лише духовним способом, а все ж чуттєво всього не може висловити. В иакому стані перебувала й душа св. Йосифа перед новонародженним Ісусом.
Мовчить, але подивляється. Бо ж як? Це ж Слово, ще все через Нього сталося, що держить усе!
Мовчанка Його повна подиву. Слово стало тілом, і ми бачили Його славу. Вже Різдво Його проявляє Його доброту; ангели прославляють велич Його; зірки доказують силу Його; отож слова Його познайомлять нас з Його премудрістю, діла ж – проявлять Його могутність.
Це мовчанка, повна радості! Оця печера, ці ясла огрівають Того, Хто є радістю Неба, щастям ангелів! До Своїх прийшов, а свої Його не прийняли! Син Давидів, Син Божий не знайшов Собі місця у Вифлиємі!
Для серця вистачає Ісуса. Він сам винагороджує всі радощі, всі скарби, всю славу. Дивися на Марію та Йосифа: бідність, терпіння, пониження оточують їх. Але що це? Вони щасливі: Ісус між ними!
Молитва О св. Йосифе, випроси мені ласку, щоб я завжди тримала Ісуса. Бути з Ісусом – мила насолода. Радше втрачу все, ніж Ісуса. Нехай живе і вмирає душа моя з любові до Ісуса.
Амінь “Коли Марія роздає ласки, що їх Бог дарує людям, то якими ласками Вона обдарувала Свого Обручника, св. Йосифа, якого так щиро любила і який Її з глибини душі поважав та любив” (св. Бернард Сієнський). Поступ Один учень довго не міг в навчанні наздогнати своїх товаришів.
За порадою вчителя відбув дев’ятницю на честь св. Йосифа з твердою надією, що це йому допоможе. Але доля його стала ще гіршою, бо він захворів. Тоді сказав: “Це ще ліпше, тепер ще ясніше проявиться сила св.
Йосифа”. І дійсно, після закінчення молитов, зовсім виздоровів і добився чудових результатів. Згодом захворіла його сестра. В листі нагадував їй, щоб вдавалася за поміччю до св. Йосифа, бо хто охоронив його, певно охоронить і сестру. День дванадцятий Ім’я – Ісус “Та не спізнав Її, аж поки породила Сина, І Він дав Йому ім’я Ісус” (Мт 1, 25). Ісуса називають первородним Сином Марії, бо під Хрестом Марія прийняла всіх вірних за дітей Своїх.
Представляв їх апостол Йоан. Але Йосиф і Марія жили Собі, як ангели. Хоч Йосиф був лише Опікуном Ісуса, мав Він усі батьківські права до Божого Дитяти, а також і обов’язки та клопоти.
Перший завдання Його було назвати Сина Марії; це завдання підносить Йосифа над патріархами, пророками, апостолами й церковними вчителями. Ім’я Ісус – це єдине слово, що його Йосиф вимовляв, тож можемо думати, що в душі та серці Його це слово звучало безнастанно. О великий св. Йосифе, випроси мені ласку пізнати Ісуса і лише Ісуса! Тільки Ісуса буду ж тоді знати, коли Ісус і тільки Він буде володарем моєї душі і серця, коли Він буде першим на устах і в думках, у бажаннях, словах і ділах моїх.
О, коли б я міг всі свої наміри, все своє щастя, усю свою честь до того спрямувати, щоб розважати над Євангелією! Молитва Згадай про нас, о св. Йосифе, і заступайся в Ісуса, Сина Божого; покровительством Своїм випроси для нас ласкавість Пречистої Діви Марії, Своєї Обручниці, Матері Ісуса. “Як найбільшою є гідність Матері Божої після гідності Христа, так і гідність мужа Марії, Опікуна Христового, найбільша після гідності Марії” (св.
Бернард Сієнський). День тринадцятий Очищення “І як сповнилися дні їхнього очищення, за законом Мойсея, Вони привели Його в Єрусалим поставити Його перед Господом” (Лк 2, 22). Тут бачимо законне визнання прав Йосифа щодо Сина Марії. Заслугу і честь жертвування Ісуса вічному Отцеві ділить Йосиф з Марією. Ісус має того Отця, до якого часто взиває: “Небесний Отче”, або просто: “Отче”.
Але Ісус також належить і Йосифові, як плід належить господареві дерева. Права Йосифа щодо Марії стосуються і Ісуса. Євангелист розказує, як чинять Йосиф і Марія, коли поставили Ісуса перед Господом. “Принесли Його, щоб поставити перед Господом”. Вчімся з того, як маємо використовувати дари Божі.
Йосиф був учасником прав Марії стосовно Ісуса; Ісус належить Марії та Йосифові. З Марією разом віддає Богові Того, кого одержав від Нього. Так приписує закон: “По Мойсеєвому закону…” Але не лише закон Мойсея, але й закон природи, закон вдячності до добродіїв та закон любові до себе наказує нам посвятити Богові те, що Він на дарував. Наш розум, наша воля, сила, наше здоров’я, очі, віха, язик, душа та тіло, життя, маєток і краса… – це все дар Божий, і все те маємо посвятити на честь і службу Божу; а Бог великими ласками, як Цар, нагородить нашу щиру самопосвяту.
Молитва Св. Йосифе, достойний Обручнику святої Діви дівиць, Ти без порівняння сильніший від нас, бо Ти так близько стоїш до джерела всіх ласк, випроси мені від Божого Сина, Твого Ісуса, чистоту моїх намірів за святою Його волею, щоб я все для Нього робив, у всіх Його шукав, черех все зближався до Нього, всього вживав для вірнішого Його пізнання, для гарячішої любові до Нього і для вірнішої Йому сліжби. Амінь “Хто з ангелів, хто зі святих заслужив на ту ласку називатись отцем Сина Божого?
Бог дарував св. Йосифові через ім’я отця більшу честь, як усім патріархам, пророкам та апостолам. Бо вони зовуться лише слугами Христа, а св. Йосиф одержав ім’я отця Христового” (св. Василій Великий).
Дитяче довір’я Одна бідна вдова на ім’я Тереса якось вранці сказала своїм п’ятьом дітям: “Любі діточки, сьогодні не можу вам нічого дати їсти. Немаю ні жодного яйця, ні муки, ні хліба. Не можу вас залишити й піти працювати. Моліться до Бога за посередництвом св. Йосифа, щоб поміг нам, бо Він, багатий і всемогутній, сказав :”Просіть у Мене, і Я послухаю вас і допоможу вам”.
Син її, Христіян, готувався до школи; голодний, очі повні сліз. По дорозі зайшов до церкви й перед престолом Опікуна Ісусового впав на коліна і, думаючи, що він сам у церкві, голосно молився: “Добрий отче, св. Йосифе! Нас п’ятеро вдома й немаємо що їсти. В коморі нашої матері нема ні хліба, ні муки, ні яйця.
О, дай нам їсти, не дай нам загинути з голоду. Поможи нам, поможи, та ж Ти, багатий і сильний, легко можеш це зробити”. Так молився хлопчик, а опісля пішов до школи. Коли повернувся додому, на столі знайшов великий хліб, посудину повну муки й кошик яєць. Побачивши це, запитав: “Дорога мамусю, це певно ангел приніс тобі через вікно”. “Ні, сину, – відповіла мати, – це Бог вислухав твою молитву.
Бо коли ти сьогодні рано молився перед престолом св. Йосифа, жінка начальника міста була в бічній капличці. Ти її не міг бачити, але вона почула твою молитву і послала нам усе те. Вона є тим ангелом, якого Бог за заступництвом св.
Йосифа, послав допомогти нам. Ходіть усі, діточки, подякуймо преподобному Богові і св. Йосифові та ніколи не забуваймо того, що ніхто не залишиться без помочі, хто з довір’ям доручається Божому Провидінню”. День чотирнадцятий Дар бідних “Привели Його в Єрусалим поставити Його перед Господом… І принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят” (Лк 2, 24). Нащадок царів Юдейських став настільки бідним, що може принести лише жертву бідних.
Але Він не соромиться того, бо вважає себе багатшим від найбагатших царів, багатшим, ніж був Давид і Соломон у найповнішому світлі своєї слави; бо з ним є Ісус і Марія. Він бідний, не має маєтку; але в убозтві не бачить ще нещастя Своєї Родини. І хто став такий бідний? Йосиф?
Та ж Він – Обручник Марії, Опікун Ісуса! Або Марія! Та ж Вона є Матр’ю Ісуса!
Або саме Дитя! Та ж саме це Дитя є нащадком Давида, Царем Царства, а престол Його стоїть вище сонця. Знову запитуємо: “Що принизливого в бідності? Що пошани гідного в багатстві? Я бідний, і чому?
Хочу бідним бути, бо так хоче Бог, щоб я був бідний. І так я вільний від усіх кайданів, які людину роблять рабом Мамони. Чому мав би я соромитись за свою бідність, коли вона мені забезпечить незалежність, волю, правдиву гідність і пошану? Бідним хочу бути і за бідного вважатися.
Хочу бути подібним до Ісуса, Марії, Йосифа”. Молитва Св. Йосифе, випроси мені, щоб приклад Твоєї бідності не лише спасенно впливав на мене, але щоб притягав мене і до наслідування; щоб я не прив’язував свого серця до землі, але щоб дочасних дібр вживав так, аби через них не стратив вічних.
Амінь Хто Ісуса насправді любить, охоче відречеться від земних дібр, щоб наслідувати бідного Ісуса. Простирадла для бідних 1832 року в квітні місяці настоятелька Бідних Сестер у Ліоні зауважила, що простирадла для старців уже дуже зужиті, але не могла купити нових, бо домашня каса була порожня. Тоді пригадала собі, що вже багато помочі одержала за заступництвом св. Йосифа; то ж положила одне простирадло перед статуєю св. Йосифа з проханням, щоб не забув Він про бідних старців. І вже наступного дня вранці якийсь молодий пан приїхав до монастиря Сестер; він віддав значну суму настоятельці і сказав: “За ці гроші купіть нові простирадла для бідних старців”.
День п’ятнадцятий Жертвування Ісуса в святині “… батьки вносили Дитя Ісуса, Щоб учинити над Ним за законним звичаєм” (Лк 2, 27). Святе Письмо говорить, що батьки принесли малого Ісуса до святині; отож бачимо, що Дух Святий признає св. Йосифа Опікуном, батьком Ісуса. Завдяки чому став гідним св. Йосиф брати визначну участь у Відкупленні світу?
Це пояснює на Св. Письмо про жертвування Ісуса у святині. Багато хто думає, що високе призвання і гідність означає те, що людина стає на законами, котрі зобов’язують інших. Йосиф не так судить. Йшлося тут про закон, що не зобов’язував Святої Родини.
Бо чи ж потребує очищення Мати, що стала Матір’ю без порушення Своєї чистоти, яка освячує все вже Самою Своєю присутністю? Яка пляма могла осквернити Матір, що прийняла в утробі й породила Святого Святих? А все-таки Йосиф і Марія схиляються перед законом.
Приписаного дня спішать до святині, аби учинити за законним звичаєм, хоча він і ставить Марію в очах людей у ряд звичайних матерів. Стале й вірне виконання наказів Божих і церковних вдало вдається об’єднати з обов’язками людського призвання. Божа воля проявляється в наказах, законах і правилах.
Від цього залежить наша мудрість і наша святість, якщо ми підчиняємо свою душу й волю мудрості та доброті Божій, яка в законах проявляє свою волю. Молитва
О св. Йосифе, випроси мені у Бога ласку, щоб я всі гріхи свої цілим серцем зненавидів, за минуле пожалував і щоб, сповняючи сумлінно накази Божі та церковні, пристосував до життя милої та святої волі Божої. Ти знаєш, що Бог вимагає від мене тої жертви, яка є доказом любові до Нього та дверима до добродійного, спокійного і заслугами повного життя.
Св. Йосифе, молися за мене.
Амінь Пречиста Діва сказала св. Бригіті: “Велику славу має Мій Обручник; велике старання мав Він, щоб оминати й найменші провини та точно виконувати й найменші добрі вчинки”. Навернення Один священик мав вірного, що звався Йосиф.
Своє перше св. Причастя той прийняв побожно, але пізніше забув про Бога і став зовсім аморальним. Священик хотів ближче пізнати того, тоді 22-літнього, здавалось, пропащого молодика; поговоривши з ним, бачив, що ще він не зовсім втратив усяку шляхетність. Уважав його нещасним і ставився до нього з великим співчуттям, що теж впливало на юнака. Настав місяць березень і священик ревно просив св.
Йосифа, щоб помагав йому навернути цю заблудлу овечку. І ось напередодні Великодня молодий чоловік сам приступив до св. Сповідв, до якої приготовлявся три тижні, й тим справив велику радість цілому селу. День шістнадцятий Здивування “Батько Його і Мати дивувались тому, Що говорилося про нього” (Лк 2, 33). Що дивувало Марію і Йосифа, коли говорилось про Ісуса? Можливо, величні діла, які проаовідували Симеон та Анна?
Ні, бо це не було новиною для Них; Вони добре знали, що Ісус буде надзвичайно великим, бо написано, що великий буде Він; і це знали Вони, оскільки за наказом Божим дали Йому ім’я Ісус, бо “Він буде великий і Сином Всевишнього назветься” (Лк 1, 32). Без сумніву, дивувалися вони тому, що тайну величі Божого Дитяти знали й проповідували також й інші. Вони дивувалися і тішилися славою, що спливала на Ісуса. Ніколи не заздріть щастю інших, коли з дару Божого вони ліпше славлять Бога, ніж ми.
Чи справді любимо ми Ісуса? Чм шукаємо Його честі й слави? Коли так, тоді однаковою буде наша радість, чи хтось інший, чи ми самі успішніше ширимо Його любов і славу. Не завжди ті ширять славу й честь Божу найліпше, що Ісусу словом славлять і проповідують. Хто б повірив, що Симеон і Анна більше зробили для прослави Ісуса, ніж Марія?
Хто смів би твердити, що пророки, апостоли, мученики, вчителі церковні більше зробили й терпіли за Ісуса, ніж Марія? Залишімо зовнішню прославу для тих, що їх Дух Святий до цього уважає гідними. Ми розвиваймо в собі святі бажання, захороняймо добрі й чисті наміри, сповняймо волю Божу, хоч і в бідному стані, один як світський, інший як монах у всіких обставинах; і хоча б і не признавали цього люди, та й ті, що нас оточують, і хоча б нас хвалили, або хоча б ми нічого славного не зробили і не здійснилися б наші наміри: ми і тоді можемо спричинитися до піднесення слави Ісуса, може ще й у більшій мірі, як проповідники віри, єпископи, вчителі, що відзначалися своїми ділами. Молитва О св. Йосифе, випроси мені ласку, щоб я Ісуса більше любив і щоб безперестанку змагався удосконалювати себе в тому переконанні, що так більше зроблю для слави Божої, ніж зовнішніми вчинками, що викликають подив людей.
Аміеь Хто Ісуса щиро любить. той гаряче бажає, щоб Його всі люди пізнали й любили; в міру своїх сил зробить усе для піднесення слави Ісусової та спасіння душ. Картузіанці Цей Чин на початку XVII ст. був у великій небезпеці, бо ніхто до нього не зголошувався. Скликали загальну нараду в Шартрез, і там вирішили звернутися за допомогою в молитвах до св. Йосифа; наказали, щоб цілий Чин вибрав собі за небесного патрона св. Йосифа, та щоб день Його був між найпершими святами Чину.
Цього наказу точно дотримувались, і це принесло багаті плоди, бо незабаром багато людей доброї волі зголосилося вступити на новіціят, а тому віддалилася всяка небезпека і сумнів про майбутнє Чину.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Чотири шаблі скорочено читати.