Розважання на 40 днів великого посту 2

Приглянься до Ісуса, коли Він після останньої Вечері відмовив з учнями похвальну пісню і йшов на гору Оливну, щоби там на самоті приготуватися до Своєї муки. Гора Оливна лежить на схід від Єрусалиму. І ти, коли маєш молитися, вишукай собі якийсь спокійний кутик, і там розмовляй з Господом Богом. О, яка ж солодка така молитва на самоті і які ласки вона випрошує собі в Бога! Іди так в дусі крок за кроком за Господом Ісусом Христом і старайся вникнути в почуття Найсвятішого Його Серця.

Під горою біля Гетсиманського саду Ісус Христос залишив усіх

апостолів, а взяв зі собою лише Петра, Якова і Івана і пішов з ними на гору.”І взяв Петра, і Якова, і Івана зі собою і почав тривожитися й тужити. І сказав їм: Сумна моя душа аж до смерті; зостаньтесь тут і сторожіть. І відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, оминула Його та година. І говорив: Авва, Отче, все Тобі можливе, відведи від мене цю чашу, та не як я хочу, а як Ти. І прийшов і знайшов їх сплячих; і сказав Петрові: Симоне, ти спиш? Не міг ти однієї години сторожити? Сторожіть і моліться, щоби ви не ввійшли в спокусу. Дух справді сильний, та тіло немічне” (Мр.

14, 33-39). Чому ж Ісус злякався і

зажурився? Чому тужив?

Бо чув, що затяжіли на Ньому усі гріхи людського роду, за які мав так важко страждати. Були там гріхи потопу, гріхи Содоми, гріхи поган, юдеїв і християн, були там і мої гріхи! За ті гріхи мав Ісус надолужити Предвічному Отцю.

А Він був Сам без гріха. “Того, що не знав гріха, вчинив гріхом за нас, щоби ми стали праведністю Божою в Нім” (2. Кор. 5, 21). Така безконечна доброта і милосердя Боже для нас, що видав Свого Сина за нас. Розваж, як мусило кривавитися Пресвяте Серце Христове на вид таких страшних мук.

Господь наш Ісус Христос лякався і тужив, бо всі муки з найменшими подробицями постали йому перед очима. Та ще більше боліло Його те, що з цих Його мук мало хто буде користати; що хоча Він за всіх проллє Свою Пресвяту Кров до останньої краплі, незважаючи на те більшість піде на погибель вічну. Який же то був страшний біль для Його Серця, котре дуже бажало спасти всіх! І тому: “Піт Його був як краплі крові, що стікала на землю” (Лк. 22, 44). І хто ж то може, Ісусе, висказати, яким великим був Твій біль? У тому болю та в тій страшній тривозі Ісус ще два рази навідується до своїх учнів, немовби шукав у них потіхи.

Але дарма. Учні спали. З цього можемо пізнати, як мало можна розраховувати на людську потіху в терпінні. Та: “Появився Йому ангел з неба, підкріпляючи Його” (Лк. 22, 43).

Постановлення: В моїх терпіннях і смутках буду шукати потіхи в Бога, а не в людей. Приклад: У селі Голоско Велике, недалеко Львова, в парохіяльній церкві є чудотворний образ розп’ятого Ісуса Христа, де на Воздвиження Чесного Хреста згромаджується щорічно дуже багато побожних християн. Перед цим образом щоденно молився один зубожілий чоловік того села.

Одного разу почув він із хреста цей потішаючий голос Розп’ятого: “Будь терпеливий аж до смерті, і одержиш вінець слави”.

СЬОМИЙ ДЕНЬ Юда зраджує Ісуса Христа Що найбільше боліло Ісуса Христа в часі Його смутку, то це зрада Його учня Юди Іскаріотського. Він покликав Юду на свого апостола. Юда мав, отже, бути “світлом світу та в муках Ісуса Христа сіллю землі”, і відзначив його як й інших апостолів; звірився йому у всьому, а він за це відплатив своєму Вчителеві такою чорною невдячністю. Юда зрадив Його, запродав, видав підступом у юдейські руки. І чому ж Юда так низько упав?

Був касієром Господа Ісуса, носив гроші, які вірні складали як милостиню Господу Icy су. З тих грошей почав потрохи красти й відкладати для себе. Був злодій, каже Святе Євангеліє. Коли вже так звик до крадіжки дрібних речей, забажав відтак мати відразу більше грошей.

А що знав, що юдеї шукають за Ісусом, щоби Його вбити, пішов до них і сказав: “Що дасьте мені, а я вам Його видам?” А вони поставили йому тридцять срібняків (Мат. 26, 15).”Коли Ісус після останньої вечері пішов з апостолами на Оливну гору, Юда побіг до юдейської старшини, взяв відділ озброєних слуг і вояків зі свічками та смолоскипами і мечами, і пішов проти Ісуса. Притому сказав воякам, що він поцілує Ісуса на знак, щоб вони могли Його пізнати. “А той, що Його видав, дав їм знак, говорячи: Котрого я поцілую, то якраз той є, піймайте Його. І відразу приступивши до Ісуса, сказав: Витай, Учителю, і поцілував Його. А Ісус сказав йому: Приятелю, чого ти прийшов?

Тоді приступили, і кинулися на Ісуса, і піймали Його” (Мат. 26, 48 – 50). Чи Ісус, може, гнівається на Юду за те? Ні!

Він не гнівається, а хоче навернути його на добру дорогу, хоче його отямити, щоби залишив свій ганебний вчинок. А як по-приятельськи. “Приятелю, чого ти прийшов” та “Юдо, схаменися, що робиш, ти поцілунком видаєш Сина Людського” (Лк. 26, 48). Ще востаннє хотів його навернути, ще востаннє хотів йому дати ласку. Але Юда не прийняв її, погордив Божою ласкою.

Хто з нас не мав або не має підступних приятелів? Правдивих приятелів у житті можна на пальцях порахувати. Може, й тебе нераз зрадив такий Юда, і через те ти, може, до смерті носиш ненависть у своєму серці до того чоловіка. Якби так було, то прости йому, бо Ісус Христос більше від тебе простив.

А коли ти так простиш ворогові свою кривду, то Ісус Христос тобі її винагородить. Юда не користав з тридцяти срібняків, ціни крові Христової, але впав у розпуку, пішов кинути юдеям срібняки під ноги, купив собі мотуз, і повісився. Постановлення: У виборі приятелів буду обережним, мірою їх вибору буде для мене їхня релігія й чеснота. Приклад: У Кракові, в катедрі на Вавелю, в каплиці є чудотнорний хрест Господа нашого Ісуса Христа. А є він досить великий.

Перед тим хрестом часто молилася св. королева Ядвіга. Вона одного разу в великім терпінні просила Господа Ісуса про потіху. Ісус Христос простягнув до неї з хрести Свою руку і сказав: “Твоя молитва вислухана”. Історія цієї події виписана на мармуровій таблиці, вміщеній під тим хрестом.

ВОСЬМИЙ ДЕНЬ Ісус спійманий на горі Оливній Намагайся заглянути духом на дно душі тих огидних вояків, яких спровадив Юда. Вглянься у їхні підлі серця, і дивися, як там кіпить жадоба піймати Ісуса. Дивися на їхні лиця, як на них відбивається дика радість, що вже бачать того, якого мають спіймати. А хоча вони так озброєні, хоча їх стільки є, то однак так стоять, наче вкопані; ні один із них не має відваги кинутися на Ісуса.

А це є знаком, що вони не мали б права навіть діткнутися Його, бо сам хотів терпіти за наші гріхи. “Жертвований є, бо сам хотів”. Ісус Христос показує, що добровільно віддається в їхні руки. Тому: “Сказав їм: Кого шукаєте? Відповіли Йому: Ісуса Назарянина.

Сказав їм Ісус: Це я… Як же їм те сказав: Це я, подалися назад і попадали на землю” (їв. 18, 4-7).Розваж, що Христові слова: “Це я” неначе грім повалили всіх на землю. А чи Ісус Христос не міг їх усіх повбивати, якби був хотів? Певно, що міг, але не хотів.

Показав їм лише, що їх сила нічого не значить, та показав їм лишень їх злобу, бо сказав до них: “Вийшли ви як на розбійника, з мечами, з киями спіймати мене” (Мт. 26, 55). Відтак “знову спитав їх Ісус: Кого бо шукаєте? А вони: “Ісуса Назарянина.” “Сказав же вам, – озвався Ісус, – то Я. Коли отже, шукаєте Мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі”, щоб слово те здійснилось, яке був вирік: “З-поміж тих, що їх Ти передав Мені, не погубив Я ніодного” (їв.

18, 7-9). Бачиш, яка безконечна доброта Пресолодкого Серця Ісусового. Сам себе віддає в руки безбожних, а учнів своїх не дозволяє навіть діткнутися. Ось маєш доказ, що без Божої волі навіть волос з твоєї голови не впаде.

Святе Євангеліє каже далі, що: “Симон Петро, маючи тоді ніж, добув його й ударив слугу найвищого архієрея, і відтяв йому праве вухо. А слуга був на ім’я Малх. Сказав, отже, Ісус Петрові: поклади свій ніж до піхви (їв. 18, 10-11).

Чи думаєш, що не міг би я нині просити мого Отця, і поставив би мені тепер більше як дванадцять легіонів ангелів? (Мт. 26, 53). І діткнувся вуха його й оздоровив його… А вони, спіймавши Його, вели до Каяфи, найвищого архієрея.

Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали” (Мт. 26, 56-57). Отак не хотіли учні молитися в саду, тому тепер зі соромом утікають. Тож молю Тебе, Ісусе, не допусти, щоби я Тебе не покинув.

Постановлення: Розважу над своєю неміччю, що без Божої ласки не можу противитись спокусі. Приклад: У Милятині, біля Буська, є чудотворний образ розп’ятого Ісуса. Є він такий славний з чудес, що католицький народ із великою вірою сходиться здалеку на те місце. Образ той 1700 р. привезено з Риму до Милятина. Відразу вже того ж року діялися там різні чуда. Ті різні чуда і те, що з Христових ран спливали краплі крові, стверджено духовними властями.

Між тими чудами сталося в році 1745 і те, що син Антонія Собіщанського, смертельно хворий, був уздоровлений.

ДЕВ’ЯТИЙ ДЕНЬ Ісуса Христа ведуть до Анни Глянь, як юдейський натовп, мов зголоднілі вовки на беззахисне ягнятко, кидається на невинного Ісуса. Ще невдовзі ті люди дивилися на чуда, які робив Христос і їм самим. Як Він уздоровив ухо Малхові, як одним словом повалив цілу юрбу вояків на землю. А одначе те все не вплинуло на них.

А всі вони могли навернутися, але злоба і пристрасть засліпила їм очі, серце їх закаменіло. “Засліпило їм очі й затверділи серця їх, щоби очима не бачили, а серцем не розуміли” (їв. 12, 40).О нещасні пристрасті, скільки ж ви людей довели до вічної погибелі! Скільки ж разів ви й мене засліпили!

Господь наш Ісус Христос подає їм свої руки, щоби Його зв’язали. А вони ще й ланцюг закладають Йому на шию, щоб ще більше Його збезчестити. І як та біснувата юрба тішилася з того, що має Його в своїх руках. А що Ісус на те?

Ані слівцем не відізвався. “А не відкрив уст своїх; як вівця на заріз ведений буде і як агнець перед тим, що стриже його, а не відкриє уст своїх” (Іс. 53, 7).З гори Оливної до Єрусалиму веде дорога через долину Йосафата, котру перетинає потік Кедрон. Давнє повір’я каже, що коли Ісус Христос переходив туди слизьким камінням, хтось кинув Його і Він упав у воду, і зранив Собі тяжко Найсвятійше Своє лице. Кров Найсвятіша зафарбувала воду потока, і справдилося, що казав пророк: “З потока на дорозі буде пити” .Глянь, як юдеї торгають Господа Нашого Ісуса Христа, копають, верещать, щоб швидше вставав і йшов далі. “Він спокійно піддається їм, на образу мовчить.

Мотузи і ланцюги жертвує Божій Величі. Цей страшний похід жертвує Ісус Христос Господу Богу на надолуження за мої пристрасті, якими я Його образив. Жертвує його Небесному Отцю на те, щоби иереблагати Його за незаховання Його св. заповідей; за мою пустоту, що так часто зводила мене на бездоріжжя. Постановлення: О Господи, як же я бриджуся моєю пустотою, як бажаю, щоби моя душа узами любові була прив’язана до Тебе навіки. Приклад: Св.

Гертруда (1292р.) мала велику набожність до розп’ятого Ісуса Христа. Одного разу вона так перейнялася Христовими ранами, що цілувала їх і виймала з них цвяхи, а на їх місце вкладала троянди. За це похвалив її Ісус Христос.

Вона зрозуміла, що це Йому дуже сподобалося.

ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ Господь наш Ісус Христос у Анни Розваж, як озброєна товпа наближається вже до брам міста. Ісус між ними зв’язаний, збитий, скатований, ледве може крок зробити. Через п’ять днів, в неділю квітну, Ісус Христос також в’їжджав до цього міста. Але яка велика різниця між одним та другим походом! Тоді ті люди по дорозі стелили Йому одежі й галузки як цареві, як переможцю, а нині ті самі люди провадять того ж Ісуса як злодія.

Тоді з великою радістю кликали: “Осанна Сину Давидовому; благословенний, що йде в Ім’я Господнє”, а нині серед зневаг, прокльонів, диких криків ведуть Його на суд Архієрея. Чи тут не вражає тебе та зміна людських судів, що нині підносять тебе по-під небеса, а завтра готові тебе засудити на смерть? Ніколи не покладай надії на людей. “І привели Його насамперед до Анни” (їв. 18, 13).

Дивися на цього архієрея, який він поважний. Він найвищий архієрей в святині Єрусалимській. Голова сива, борода довга, також сива, а вбраний в довгу білу одежу на знак своєї ніби-то святості. Голову прикрашає мітра.

Вся його постава вказує на його високу гідність. А тимчасом це “гріб побілений”, що зверху ясніє, а всередині повний гнилі й костей. Ой, не суди нікого зі зверхнього його вигляду.

Архієрей питає Ісуса про Його науку та Його учнів. І для чого він це робить? Може, хотів чого-небудь від Нього навчитися? О ні!

Він хотів лише висміяти Христа. Він неначе хотів сказати: “Ага, Ти хотів усіх спасти, а тепер сам згинеш, бо Ти в моїх руках”. Ох, який же незрозумілий біль стиснув Пресвяте Серце Ісусове, коли побачив перед собою того облудного чоловіка. А одначе Ісус ушановує в ньому достоїнство священика. Тому й відповідає йому на запити:”Чому ж питаєш мене?

Спитай тих, що чули, що Я їм говорив. Це вони знають, що Я говорив. Коли Ісус це сказав, один зі стоячих слуг ударив Його в лице, кажучи: то так ти відповідаєш архієреєві?” (їв.

18, 21-22). О проклята рука, що осмілилася зневажити лице Господа Бога, перед котрим упадають небесні сили! Ісуса Христа ніхто не бере в оборону. Він мусить випити чашу своєї муки аж до дна. Постановлення: За прикладом Господа Ісуса Христа буду терпеливо зносити всі зневаги. Приклад: Одна панночка високого роду, що була вихована у великих вигодах, просила ігуменю одного монастиря про прийняття.

Настоятелька почала їй представляти труднощі монашого життя: “У нас дуже бідна їжа, не будеш нею задоволена”. “У нас постіль тверда, спальня в зимі не огрівається”, – говорила далі настоятелька. – “А хрест там є? Якщо є, сказала далі панночка, то не маю труднощів”. І так на всі труднощі, які їй було представлено, мала на поготові хрест. Як вступила до монастиря, то всі труднощі осолоджувала собі любов’ю до хреста. І так з ним закінчила життя в монастирі, і з великими заслугами перенеслася до вічності.

ОДИНАДЦЯТИЙ ДЕНЬ Ісус Христос оскаржений перед Каяфою Як вже облудний Анна заспокоїв свою злобу, то ще тої самої ночі “відіслав Його зв’язаного до Каяфи архієрея” (їв. 18, 24). Каяфа був найбільшим ворогом Ісуса Христа.

Він іще давніше зібрав на раду старшину і старався їх переконати: “Краще для нас, щоб один чоловік умер за людей, а не увесь народ загинув” (їв. 11, 50). Нерозумний. Він Говорив це на погибель Ісуса, але не знав, що тим пророкує славу Його.

Так є. Господи Ісусе, весь рід людський був би загинув, якщо б Ти не вмер за нього. Каяфа зібрав у себе найвищу юдейську раду, так званий Синедріон, що складався із 70 осіб. Таку найвищу раду скликано в найважливіших справах Закону. Уяви собі, як на престолі сидить архієрей, а перед ним Ісус Христос із зв’язаними руками.

Сам Бог і Суддя стоїть перед своїм сотворінням. Тож мусило терпіти Найсвятіше Серце Ісусове на вид тих несправедливих суддів, котрі повинні були бути Його захисниками. Уважай, що далі каже Святе Євангеліє: “Архієрей же і старші, і все зібрання шукали фальшивого свідоцтва на Ісуса, щоби Його вбити. І не знаходили, хоч багато фальшивих свідків приступали, а відтак приступили двоє, і сказали: Він сказав: “Можу розвалити церкву Божу і в трьох днях її поставити” (Мт. 26, 59-61).Яким чистим мусило бути Твоє життя, Ісусе, коли фальшиві свідки не могли нічого проти Тебе видумати, що могло би затьмарити велич Твоєї слави!

Наводили справді. Твої слова про збурення і побудову в трьох днях святині Єрусалимської, але не зрозуміли, що Ти це сказав про Свою смерть і воскресіння. Ісус Христос на це нічого не відповідає. Але Його Пресвяте Серце болить на вид тих усіх злих та фальшивих суддів, що свідчать і видають несправедливі засуди на невинних людей. І той Свій біль жертвує Небесному Отцю. Ах, який страшний, який немилосерний суд буде для тих, котрі не мали милосердя для інших! Може, й ти зазнав у своєму житті щось подібне?

Може, й на тебе свідчив хто фальшиво, кидав наклепи та обмови? Якщо так, то жертвуй те все в намірі Найсвятішого Серця Ісуса Превічному Отцю. А май при тому все на думці Христові слова: “Блаженні ви, коли вас ганьбитимуть і переслі-дуватимуть і злословитимуть із-за мене.

Радуйтеся й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі” (Мт. 5, 11 – 12). Постановлення: Не буду нікого обмовляти, ані слухати обмов.

Приклад: У костелі ОО Бернардинів у Познаньщині є стіл, за яким засідали колись сильні цего світу й судили. На тому столі був і чудотворний хрест. Одного разу позасідали судді на суд. Утім Ісус Христос промовив до них з хреста: “Сини людські, судіть справедливо”.

Всі тим дуже перелякалися й занесли хрест до костела.

ДВАНАДЦЯТИЙ ДЕНЬ Каяфа засуджує Ісуса Христа Розваж, як злобний Каяфа несправедливе зізнання фальшивих свідків уважає за достатнє для засуду Ісуса Христа. Тому удає справедливого й питає Ісуса, чи не має що проти того свідоцтва: “Нічого не відповідаєш на це, що ці на Тебе свідчать?” (Мт. 26, 62).

Що ж на це Ісус Христос? “А Ісус мовчав. І сказав Йому первосвященик: Заклинаю Тебе Богом живим, щоби Ти нам сказав, чи Ти є Христос – Син Божий? Сказав йому Ісус: Ти сказав. Але кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних” (Мт. 26, 63-64). Ісус Христос довів їм своє Божество і що Його наука є Божою. Завжди Він творив такі великі чуда.

А недавно воскресив у Витанії умерлого Лазаря. А це чудо бачили найбільші юдейські достойники. Каяфа якби шукав правди, міг би вже давно навернутися.

Проте він, найнереворотніший зі всіх, жадав зізнання “Господа Ісуса Христа на те, щоб Його засудити. Справді диявольська злість, оперта на фальш і брехню. Ісус Христос знав наміри Каяфи, однако сказав: “Ти сказав: Я є Сином Божим. Знаю, що за це мене засудите, але Я взиваю вас на суд Божий”.”Тоді первосвященик роздер свою одежу, кажучи: Хулу сказав: нащо нам ще свідків?

Це тепер ви чули хулу. Що вам здається?” Вони ж у відповідь сказали: Повинен умерти” (Мт. 26, 65-66).Чи можна собі уявити більшу облуду від цієї, що хоче усправедливити злочин і одягається в плащ ревнощів на славу Божу.

Хижий вовче, як зручно одягаєшся в овечу шкіру, щоб закрити перед світом свою хижість і злість! Ісусе Христе, Агнче непорочний, я відчуваю біль Твого Пресвятого Серця і вболіваю з Ним. Ой, як же Воно кривавилося на вид такої облуди злобного архієрея. Постановленая: Змовлю молитву в наміренні, щоби Господь Бог дав Церкві священиків після Божого Серця.

Приклад: У Зарваниці, біля Підгаєць, в церкві є чудотворний образ розп’ятого Христа. Той образ, із давен-давеп славний чудами. Є там записані різні чуда, що завжди там діються. Ті чуда затверджені митрополичими декретами.

Ще й по нинішний день сходяться там натовпи побожних прихожан в день Воздвиження Чесного Хреста.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Борис олійник пісня про матір вірш.
Ви зараз читаєте: Розважання на 40 днів великого посту 2
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.