Тодось Осьмачка – Предше

Related posts:

1. Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, у злочинах упертий, Ушанував мої жалі – І я, щоб і голоду не вмерти, Пеньки корчую на селі; Аби воли спочити з плуга Ревли на той бік під бичем: Бо тут у їх шалена туга […]...
2. Тодось Осьмачка – Кон’юнктивіт Я дівчину любив, люблю і нині, Й вона мені сказала в пізній час: “І сонце й місяць розійшлись в долині… Шліть старостів, і я піду за вас… “ І зникла в яр… Я ж вибіг на висоти Дивитися на стежку на снігу, З якої сонце сяло, повне цноти, Як на стеблі лілея на лугу. І […]...
3. Тодось Осьмачка – Труни у гаях Із блакиті піль шляхи розляглись, На боках у них зацвіли гречки… Та рої бджолині ними не гудуть, Меду не несуть у пасіки-садки… А шляхами кров огненно димить Та вихри прядуть свистом веретен І пнуться, моя гад, багнетами до хмар, Мичку, наче сніг, тягнуть із гречок І сучать канат через всі поля, Купають його на шляху […]...
4. Тодось Осьмачка – Немає Я уникав кохання та приязні Завжди і на землі, і на річках, Неначе спільної кімнати в лазні, Де тільки гудзики на сорочках І всім і кожному ще не відомі І ніби грають ролю таємниць, Що не даються сумніву, ні втомі, Неначе в червні щебетання птиць. І там вночі, де садові зідхання, А вдень гукання на […]...
5. Тодось Осьмачка – Цить, моє серце! Десь гори зелені Та море патлате. Там жінка вродлива Сина вродила. Соками повний із хмелю землі, Він виріс на горах високих, Мов дуб, Що дунай заховав між гілля. Бурі із моря над сином літали, Наче у вирій важкі журавлі; Із крил своїх пера губили вони на луги; У перлах із дна океану ті пера були. […]...
6. Тодось Осьмачка – Пашпорт І Осінній вітер в лузі свище, Вербу хитаючи тонку; А я схиляюся ще нижче Себе побачити в струмку. Давно з чола у жінки думку Не п’ю вже солодко крізь сміх І, втомлений від поцілунку, Не сплю у неї біля ніг; Вона, коли ховає ставню, Удосвіта ще тьма густа, Не тягне у жагу останню Устами знов […]...
7. Тодось Осьмачка – Семен Палій Пише, пише та гетьман Мазепа Та й до Палія листи… Народна пісня “Здоров, здоров, Палію Семене, Прибувай до мене, А я тебе буду зустрічати, Військо шикувати, А як, сівши зі мною на лаву, Поєднаєш славу – Україна й компанійське військо Поклоняться низько!” Їде, їде фастівський полковник, Сонце рвуть підкови; Мають, мають шлики, як вітрила На […]...
8. Тодось Осьмачка – Загадка В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, Під сонцем ринучи в стави, Я босі ноги згадую в грязі, Що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, Де й сонце соромом стає, Бо ви його з водою, як з небес, У серце занесли моє....
9. Тодось Осьмачка – Майн лібер Ніхто ні хусточкою не махав, І не казав ніхто “прощай”, Коли мій поїзд від лісів і трав Мене відвозив у гранітний край. А згарища і вдень, і в тьмущу тем В нещаснім, змученім краю Диявольським світили ліхтарем В байдужість чорную мою. І люди, вбрані в попіл та у пил, Були і пропадали знов Серед руїн […]...
10. Тодось Осьмачка – Сум Ой упали сніги на баварські бори, Аж гілляки схилилися вниз, І над яром присипані пні без кори Мовчазними горбами здулись. І лежить рівним шаром забілена біль, Витикаючи довгі дубці; І ворони мовчать, мов примерзлий кукіль На німіших сучках від мерців. І в гущaвині світу засніжених рис Бір без вітру гуде в височінь, І сніги, від […]...
11. Тодось Осьмачка – Елегія Лікарня. Гармидер і крик божевільної баби. Немає глибокого неба, Ні поля з ярами, Чогось забарилась любов У вінку із барвінку… Один я на світі, Мов Юда в гаю на вірьовці!.. І бурі затихли, Вітри не летять; Пожовклий листок із верби не впаде На ковдру, Що тіло моє обляга, – Не згадає про рідне село, Садки […]...
12. Тодось Осьмачка – Сонет Коли німують людські живі душі, Тоді і роси кам’яніють на зелі, А очі в молоді, немов од суші, Мертвіють, облітають навесні. Того, душе, на світляних розгонах, Свої прозорі вікна розтворяй І випускай слова на землю чорну, Де клекотять, мов казани, моря, – Щоб голосно садами Зворушили На дальніх берегах твої слова І сонце галасом живим […]...
13. Тодось Осьмачка – Утома І Глибока осінь павутину На берег тягне з-під млина, Де перестояну калину Ламає дівчина мала; Гуде від ціпа жовта тиша. Як у неділю дзвін в гаю, А на кулі хазяйка рижа Сорочку зашива свою І повідає, як надворі Шуміла ніч вогнем з громів І цуценя коло комори Вищало мокре у рові; А комсомолець в ліжку […]...
14. Тодось Осьмачка – дзвонар Ох, недоле моя чорнопера, Відведи від моєї душі Кожну діву, що любить озера І дзеркала, мов води в глуші, Бо вона відчуватиме й шкуру У фрізера, що робить і зиск І на нігтях жарінь манікюру, Гарячішу за сонячний блиск. Бо вона на кожнісінький дотик Його пальців, голодних на гріх, Розтулятиме радісно ротик У лукаво-схвильований сміх. […]...
15. Тодось Осьмачка – Мандрівка Я був не з криці, не з заліза, не з бетону Тоді, коли безправний без мети ходив, І люди українські пити й самогону Мені давали, мов джерельної води. І там, де з праці кам’яніють в пальцях жили І висихає з горя слізне джерело, Мене спочити люди часто садовили, А з торби все давали, що у […]...
16. Тодось Осьмачка – Монолог Око, око, не дуже бачиш ти глибоко. Т. Шевченко Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води І випустив на землю тварі і народи, То мусів би і вічну правду дати їм, Що по заслузі насилає хмари й грім… Щоб кожній нації хоч трохи дати неба І не ввести в злиденність дух їй Та в […]...
17. Тодось Осьмачка – Марево Есхілового орла Із Батьківщини рідної втікач, Ще й емігрант між втікачами, Якому радощі чужі, і плач, І шепотіння серць ночами… З теплом тієї пісні на вустах, Яку веде із мрії туга По чужинецьких селах та містах У вічне царство духа, Я йшов… Шукав серед баварських мряк, Щоб речі хтось привіз з вокзалу, І врешті українця-косаря Побачив, що […]...
18. Тодось Осьмачка – Міщани РОЗдІЛ І 1 Давно за синю хмару сонце впало, З-над Києва пісок густий одплів, А денний клекіт одійшов помалу Туди, де сквери квітнуть та гаї І веселять муровані будівлі Та ловлять роси із небес вечірні У соковитий та тремтючий лист, Що на вітри небесні ясно звис. 2 Туди, під дерева старі, ставнисті, З казарми від […]...
19. Тодось Осьмачка – Хто ХТО На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п’ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах – хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті – людина. На степи, на […]...
20. Тодось Осьмачка – Незмінність Прозорого серця висока погода Сьогодні пустила над світом плисти Тонесенькі хмари, відбивши їх в водах Баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві Малої гіллячки не рушать ніде, Бо тиша у лоно щасливому дневі Від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою Дзвенить, мов струна, що зачула смичок Коли відривається тільки […]...
21. Тодось Осьмачка – Пісня Кинув чумак село рідне, Щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко Ще й з верби пригубив дудку. Гей, гей, путь-дорога далека. Ой де обрій з небом злився, Туди й чумак похилився, Бо аж там, аж там дівчина, Мандрівки його причина. Гей, гей, путь-дорога далека. А з-за лісу чорні хмари Випливають не до […]...
22. Тодось Осьмачка – Україна Шляхи мої неміряні, Гори мої неважені, Звірі мої не наджені, Води мої не ношені, Риба у їх не ціджена, Птахи мої не злякані, Діти мої не лічені, Щастя моє не злежане… Оце така я в тебе матінка, В руці Господній Україна синєнебая! 1917...
23. Тодось Осьмачка – Забутий Тин із пожеж на захід упав, Сонце вдавив у степи… Там під житами козак умирав, Кров його в землю текла крізь піски. З паном не бився козак за жупан, Тяжко з ним бився за волю в степу: Пояс червоний йому розірвавсь Гострим багнетом, Де ниви ростуть. Журиться жито, схилившись у луг: Колос, мов камінь, втопило […]...
24. Тодось Осьмачка – Під Київ старий Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу безодня й безодня вгорі Із синього холоду ночі Жене над водою вогні в куширі І жаб’ячим криком скрегоче. Стихія небесна, стихія земна Злилися в гармонію дивну Та місця між ними мені вже нема Так само, […]...
25. Тодось Осьмачка – May soul is dark Я знов самотній і проклятий, – Схилився тяжко до вікна: На мурах, ніби на розп’яттях, Ворони виють в небеса. Їх чую крики ізнадвору У серці зрадженім своїм… Куди, куди втічу від горя, Від тих зловісних голосів?.. Упала буря із-за бору На місто пилом і піском, Змела на вітер птицю чорну, Неначе пір’я під погром, Та […]...
26. Тодось Осьмачка – до вічної ночі Ох, ноче, ноче без луни і крику Без місяця і без зірниць, Я знов твою пустелю дику Полохаю із-під ялиць. Шумлять гілляки таємничі бору, Аж сніг спадає на пеньки, І в мене з ними разом руки вгору, Здається, клякнуть вже віки. І знов, і знов душа моя безсила Питається прокляттям літ: Навіщо ти мене взяла […]...
27. Тодось Осьмачка – Казка КАЗКА Як купала мене мати у любистку, трусив зорi Див iз лану у колиску. Схиляв голову весняну голий мiсяць до маленьких моїх нiжок в купiль свiжу. Вода з мiсяця збiгала на малого, нiби срiблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то мiж зорi положила у колиску, як у полi: Як у полi, на могилi […]...
28. Тодось Осьмачка – Не можу пригадать, кого я ждав Не можу пригадать, кого я ждав На вулиці старого міста; З безодні висла гілка світова На захід, мов крижина чиста. Гойдав поволі вітер степовий Із неї сонце вечорове… Зів’яла мідь горіла од стіни Високої сумної школи. Душа боліла в мене і цвіла Сухими пелюстками думи: Що сонце пада з вічного зела За море, у вечірні […]...
29. Тодось Осьмачка: життя і творчість (1895-1962) Народився в с Куцівці (нині Черкащина) в багатодітній селянській родині. Служив в економії писарчуком, займався самоосвітою, вчителював, згодом вступив до Київського інституту народної освіти. Входив до складу літературної групи “Ланка”-МАРС. З початком репресій симулював психічний розлад, щоб урятуватися від арешту. Під час війни емігрував до Німеччини, потім – до США. Мандрував по світу. Помер […]...
30. Старший боярин (скорочено) – Осьмачка Тодось У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик дмитро діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право навчати в […]...
31. Осьмачка Тодось – Біографія Тодось Осьмачка (Осьмачка Теодосій Степанович) – видатний український письменник, поет, прозаїк, перекладач. Ранні роки Народився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати […]...
32. Я дивлюсь Я дивлюся на засніжене небо – Спостерігаю у ньому себе, такого ж, Засніженого, заметеного мріями; ти поруч. Дивишся на мене десь там, у душі, не поруч. Десь глибоко у думках, у снах моїх нездійсненних, На гітарних ладах, ти по струнах біжиш, Та коли подивлюся у очі твої – ти летиш – від мене!.. Порожніми мріями, […]...
33. Павло Мовчан – “Покрай хвилі йду. Спиняюся… “ Покрай хвилі йду. Спинюся. І пливу, пливу, пливу… Дрізд кубельце мостить в вусі, Смиче із-під ніг траву. Вимиває землю хвиля По піщинці – ти ж стоїш, Не пусті її зусилля, Бо землі лишилось ківш… Ти ж, задивлений у воду, Все пливеш, пливеш, пливеш, Мов без короня і роду, Мов тобі немає меж… Десь і чаєчка […]...
34. Віталія Костюк – Мій коханий, мій любий, милий Мій коханий, мій любий, милий… Моє серце для тебе б’ється, Моє серце для тебе сміється З усієї своєї сили. Десь там коваль щастя кує. Десь там маляр долю малює. Я люблю лиш тому, що ти є. Лиш тому, що ти десь існуєш. І не владні ні відстань, ні час… Почуття ж бо не має меж! […]...
35. Павло Мовчан – Вишивання Насіння зріє по узбіччю, Віддавши золото квіткам, А листя струшує музично Росу на голови жінкам, Що кольори беруть останні Для рушників і сорочок І в невід зморщок так неждано Вганяють зляканих пташок. Одне дівчатко тонкостебле Простерло руки і чека, Коли впаде синиця з неба На сонцем вбілений рукав. А перестраханий лелека В повітрі крила розтрусив, […]...
36. Микола Руденко – Соловеня У липні – лихого, похмурого дня Коли моє серце найбільше боліло, – Мале, жовтороте соловеня На дроті колючому сіло. Хто вигнав шукати поживних плодів На цю осоружну дротину Дитину співця українських садів – Малу, нерозумну дитину?.. Я прагнув збагнути той натяк, той знак Який мені кинула страдницька доля: Жорстокість і ніжність зустрілись отак, Як пісня […]...
37. Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світу розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полудне ясне […]...
38. Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок Я дівчину зустрів: Зупинилася неждано, Сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба Щоб ти мене провів.” Падав дощ в суботу вранці, Не знав я, чи іти, Щоб коханій Маріянці Лектуру віднести. Жду, і повна в мене тека. Чую голос десь далеко: “Я […]...
39. Микола Руденко – Біля старого дуба Тисячолітні велетні-дуби, В живу броню закована могутність! Скажіть мені, ви вільні, чи раби – У чому ваша сила, ваша сутність? Я вас питаю нині не дарма – Моя епоха до підробок ласа: В самій істоті схована тюрма,- А зовні велич та дзвінка окраса. Не ображайся, дубе… Я прийшов Не для інспекцій – нам цього не […]...
40. Микола Руденко – Серце світу Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові чую клекіт. А може, “я” маленьке і оте, Що Всесвітом зробилось,- щось єдине?. Хоч це питання вельми непросте, Я стверджую, що Всесвіт є Людина. Так чи інак, а десь у світі є Те серце, що […]...