Юрій Андрухович – Музей старожитностей



Як ми ходимо обоє
Нетрями старою дому!..
Гобелени і гобої
Славлять пару невідому,

Ніби бачать
Нашу змову:
Кожен дотик –
Теплий спалах.

І тоді ми знову (й знову)
Переходимо
В дзеркалах.

На годиннику з гербами,
Як завжди, година друга,
І крадеться вслід за нами
Може, туга, може, фуга…

Повз портрети
І портшези
З нами йде
Луна від кроків.

Ми кудись надовго щезли
(двісті років?

Триста років?).

І, коли вже стане темно,
З неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно,
Я нічого не накоїв),
У жаркі вогні неонні
Повертаємось

Навіки.

Я несу тебе в долоні,
І життя таке велике…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Подорож до києва твір.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Музей старожитностей