Юрій Андрухович – Що хочеш ти? Спокою під крилом

Related posts:

1. Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки Гімнастика для щік зубів трахеї язика Та тільки шабля над усе дивіться українки Бо шабля зоряна межа для нього […]...
2. Юрій Андрухович – Фотопавло Чи легко упіймати застояне повітря Провулків архаїчних, немов дагеротип, Коли твоя робітня – завалена дровітня, І не виходять очі, а іноді роти?.. І хто нарешті винен, що з нас такі моделі, Що клацає в порожне щелепа-апарат? Таким, як наші, пискам – не місце у музеї, Бо ми – не те що камінь чи дикий виноград. […]...
3. Юрій Андрухович – Скупа природа наших середмість Скупа природа наших середмість: На тлі домів, незрима і знищима, Хода дерев. Читаймо це очима З повільних віт, немов бентежну вість. І ти питаєш: ну до чого цей Камінний кущ, і цей букет на сходах, І цей вітраж, мов кольоровий подих Сухих суцвіть – осмута для очей? До чого цей парад настінних пащ, Віконний цвіт […]...
4. Юрій Андрухович – Сотворіння саду … ми сад в якому виросли дерева Уста в уста мов білий подих саду Де слива ледь волога і рожева Цвіте крізь нас даруючи усладу Уста в уста і тільки так спасемся І чистин вдих кущем росте по жилах А наших тіней зламані пасемця Уже летять і зносяться на схилах Углиб углиб де зіткана з […]...
5. Юрій Андрухович – Етюд ремонту Пізнє літо пишне мов латина Крейдяний пейзаж на золотому І безнога лялька климентина Доживає на уламках дому Житла мов лункі концертні зали Ходять малярі в чудних беретах У довічний вирій проячали Лебеді на вицвілих веретах Слоники і котики і кахлі Жужмом полягли на полі втечі Галактичний пил у горлі печі А вазонки висотані й чахлі […]...
6. Юрій Андрухович – Нічна зміна Закіптюжений ангел живе у друкарні, Наче промінь стрибає в дівочі люстерка, На губах залишає цілунки безкарні – Безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка. А за вікнами вечір, десята година, Але ясно, як вдень, бо п’ятнадцяте червня. І любовна жага, аж якась голубина, Засвітилась на площі, як відкрита харчевня. І зібралось на дощ, і цвітуть […]...
7. Юрій Андрухович – “А це така любовна гра… “ І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив: – Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина? – Розумієте, – набрався духу Хомський, – ми його любимо. – Вот и чудесно. Почитай, браток, из Есенина, только с выражением. Про любовь, а?.. І Хомський не змигнувши оком почав декламувати. А це така любовна гра: […]...
8. Юрій Андрухович – Літо меншає, і звужується коло З циклу “Нотатки фенолога” Літо меншає, і звужується коло – Нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, Пізня липа, неспокійна і рясна. Пік туризму. Новоспечені прочани Пролітають, наче збуджені рої, Чорним трактом, що веде в Богородчани, В богородичні ожинові краї, І мандрують у липневий центр Європи, До відімкнутих копалень і печер, Де […]...
9. Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
10. Юрій Андрухович – Повчальна травнева прогулянка Що ж ходімо по розпеченому гравію Ці надозерні городи й будиночки – Сумовитий симбіоз красивого й корисного Де гостро пахне водою зів’ялою Розсадою й добривами Де поодинокі півонії Творять неподільне ціле з кропом І тонколезою цибулею Де опудала в картатих сорочках Тільки вгадуються За кущами бузини і чайної ружі А в придорожній смузі дедалі більшає […]...
11. Юрій Андрухович – Серпень. дністер … і врешті ми спинилися. Ріка Текла внизу, одвічна і невпинна, А ми, мов на краю материка, Де притча лопушана і люпинна Зросла понад уламки городища, Зніміли, і щільніш замкнулась тиша Над нами, несподівана й тісна, З ознаками оси і цвіркуна. Та лиш на мить, бо мова про ріку. Про вогких берегів колюче лоно, Де […]...
12. Юрій Андрухович – Нехай уже не нам – солодкі ягоди Нехай уже не нам – солодкі ягоди Й вода з ключа, шовкова і правічна, І дві легкі долоні, спраглі злагоди В тремкому палі, мов на вітрі свічка, Нехай уже не нам – ліхтарна вулиця З нічним кафе, підсвіченим і теплим, І все, що продається та купується,- Нехай уже не нам, а ми потерпим, Спокуси обійдемо, […]...
13. Юрій Андрухович – Марко Поло казав неправду, коли Марко Поло казав неправду, коли Запевняв, нібито мули, воли, осли Над проваллям пітьми і тібетом імли Привели його далі на схід – до Китаю. Шлях його, безперечно, – то блуд петлі. Марко Поло, певно, спав у сідлі. Адже далі на схід немає землі, Адже Індія – це межа, це те, що скраю. Про який там […]...
14. Юрій Андрухович – Залізниця Станіслав – Рахів Тут не зійде жива вода і не зросте суниця, Ми тут поляжемо, По нас проляже залізниця. Тут навсібіч посіяно прокльони і хулу, Який люцифер зажадав лупати сю скалу? За нами падають ліси і мруть найтонші стебла, Залізна пані вкрала нас і очі наші стерла. Повзуть за нами корчмарі, липкі, немов борги, І нам не змити […]...
15. Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
16. Юрій Андрухович – Темниці Липи в час доцвітання стоять золоті, Безгомінні. “Було тут кілька темниць”, – сказав Неборак. О відлуння колишніх льохів З назвами, як у дівчат чи винарень, – “доротка”, “Під ангелом” і та найлютіша “Татарня”, де очі вмирали найперше, І світло ховалось під пахви, В роти без’язикі! Ця тиша тепер ні до чого. Це навіть не Меморіал. […]...
17. Юрій Андрухович – Вуличний етюд Вітер то птах опівнічний змах Що там за вікнами в сонних домах Тьмяні жарівки свічковий сад Тихі водойми рожевих кімнат Риби на стінах безгучно шепочуть З кранів іржаві потоки хлюпочуть Отже прийшла кристалічна тверда З чорних лісів запізніла вода Промінь метелика в люстро влетів Місячно вигнуті спини котів Чаші чарки на серветі Сервант Погруддя мислителя […]...
18. Юрій Андрухович – Різдвяні вакації Там верби золоті й дзеркальні ріки, Де стигнуть колихливі тіні риб, Там у криницях зорі, мов горіхи, І скрипки перестудженої скрип… Таке тобі життя, як медівник, Ще років тому десять або вісім, А нині в місті тихо, наче в лісі, І місяць понад ратушею зник, Але ж було, було – як медівник!.. Так, двадцять сім […]...
19. Юрій Андрухович – Ніч Ось тобі, вбога пуста голова, Перше знамення Різдва – Снігу добув ти для білих поем, Вітру черпнувши плащем. Крила не тут, але біль від крила На ніч прип’яв до стола – Мить, наче рибу, ловиш багром І повертаєш в огром. Тільки тепер вона має печать Віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима – цегляні […]...
20. Юрій Андрухович – Гробниця І ось ми зібралися всі разом ціла родина Коли цвинтарні служаки відітнули Непевний промінь за останнім з нас Ми знову зустрілися як за останніх часів Гри на біржах Катання на фіакрах Недільних балів у заміському клубі Лежимо на твердій підлозі Під мармуровою чашею Що від палого листя й дощівки тяжка Та все ж у пристойному […]...
21. Юрій Андрухович – Єхидна СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Повертаємся, всіявши зойком оази; Кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, Або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині Прошивала сурма побідна, На стовпах і криницях, мов сіль на хустині, Проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе […]...
22. Юрій Андрухович – Алхімія В реторті вариться коктейль – Твоя й моя першооснова, Якої давній менестрель Шукав із музики і слова, – В реторті вариться коктейль (oh, yes, my baby!) Я – Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель! Я сплю на небі! Та будні стомлено шиплять В розпечених побитих тиглях, І в суміші отій киплять Сполуки спогадів застиглих. Коли по буднях […]...
23. Юрій Андрухович – На Різдво в Україні діються речі На Різдво в Україні діються речі Потаємні й вічні. Скажімо, місяць Виявляється зайвим, тому Святвечір Переходить не в ніч, над якою висять Херувими сонні, а в ніч – як море, По якій навряд чи спроможні трії Мандрівні царі, подолавши гори, Своєчасно встигнути до Марії. Це, однак, не значить, що все даремно, Всі прогнози, прикмети цілком […]...
24. Юрій Андрухович – Атланти і хліб Увечері, коли зійде горіння Зірок і ліхтарів, і наші очі Такі стають глибокі, аж пророчі, А руки від утоми – мов коріння, І в суєту життя, немов у кліті, Пірнаємо,- в освітлені крамниці, Вони стоять повз нас, розвівши лікті,- Опуклі м’язи, ребра та очниці. А винограду плетиво зелене Тече по них. А в них стражденні […]...
25. Юрій Андрухович – Музей старожитностей Як ми ходимо обоє Нетрями старою дому!.. Гобелени і гобої Славлять пару невідому, Ніби бачать Нашу змову: Кожен дотик – Теплий спалах. І тоді ми знову (й знову) Переходимо В дзеркалах. На годиннику з гербами, Як завжди, година друга, І крадеться вслід за нами Може, туга, може, фуга… Повз портрети І портшези З нами йде […]...
26. Юрій Андрухович – Веснянка до сну Цвітіння дерев найніжніша пора – Найвище зусилля краси і добра… Як чуйно ступаю в зелену країну, Де соком дощів пахне тепла кора!.. Це все ще присниться: і ці дерева, І сповнена зросту зірчаста трава – І вчора, і нині, і завтра, і вічно Дерев біле сяйво на землю сплива… А злива вночі – то висока […]...
27. Юрій Андрухович – Річка Зійшовши до річки, ми воду Торкнули руками. У липні так любимо тіло води, Що втікає між пальців. Сто млинів було там, сто млинових Коліс і зелені застояні плеса, Де риба ловилася в руки. Очерет, наче царства, держави з латаття Усе було річка. Теплі схови в піску Залишалися наші й не наші, Хололи до ранку. Скільки […]...
28. Юрій Андрухович – Етюд неспокою Трава на камені вона Вночі шумить у ранах дому І лугом дихає стіна Рослинне тіло в кам’яному І ми так часто не спимо І видивляемо впівока Як з того боку крізь трюмо Трава зітхнула мов затока Вганяючи коріння клин У ці крихкі тріскучі плити Запасти в усмішки щілин Триматись каменя і жити За крок від […]...
29. Юрій Андрухович – Ринок Замок зіходив на землю все меншими замками, З одною-єдиною баштою, Де графи колишні ставали поволі Фігурами з воску, жокеями, Фотопортретами. Здрібніння квартир і мансард, Навіть шахових партій в альтанках, Відбилось на нашому настрої – Хотілося пити. І врешті, зійшовши по Лисенка, де Обличчя у вікнах немов стародруки, Побачили ми, Як доми продаються, полотна, гравюри, Дівчата. […]...
30. Юрій Андрухович – Травень є травень З циклу “Нотатки фенолога” Травень є травень. І ми неповторно живі, Й наші сади мов ліси з непролазною тінню. Скільки тепла подаровано цьому камінню, Світла – цим вікнам, підземного тління – Траві? Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів? Травня несем на собі неспокійну відзнаку: Тут, між великістю каменя й малістю злаку, Чи не обернеться милість […]...
31. Юрій Андрухович – Мандрувати тут у середньовіччя Мандрувати тут у середньовіччя – Все одно, що за князем повзти обозом. Тільки знай дивися в кожне обличчя: Ці хлопаки описані ще Ломброзом – Щось таке злочинне, таке причинне Прозирає з їхніх сумирних писків. В них минуле каторжне, судочинне – Словом, вони схожі на василісків. Осінь – це дорога кудись на північ: На деревах спалах […]...
32. Юрій Андрухович – Елегія післяноворічного ранку Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману Вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти Зринали нас, і ми ішли в снігах На гору, де ліси росли і птах Кричав про щось таємне […]...
33. Юрій Андрухович – Казкар Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили 6 щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
34. Юрій Андрухович – Коло Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми На світло домів, від яких Не лишилося й каменя!.. І хто нам повірить, що йшли ми на світло? Як часто шукали ми гирло, І міст, і причал В опівнічних пустинях дворів, Та хто нам повірить, що річка була тут? Тільки крізь нас переходять міста У непам’ять. Ми […]...
35. Юрій Андрухович – Жовтень. Вечір Ми ввійшли в цю осінь, як в алею… Осене, прийми нас і помилуй! Гіркота земного привілею: Пережити світло, мов помилку,- Як над нами болісно смеркає! – Тонко рветься день, аж нам відкрилось; Полум’я минає і зникає, Щоб золою стати, ніби Крилос*. Але спалах! наче засвітила Барва крові з розписів настінних, Барва меду, ягоди і тіла […]...
36. Юрій Андрухович – дочекалися З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – В золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи полум’я вмістила у пейзаж віконна рама, І поки ще палахкоче світоч дерева ошую. Доростаємо. І листя щораз більшає в господі. І коли ступаю листям, відчуваю, що існую. От і знов – поважчав досвід, ніби камені […]...
37. Юрій Андрухович – Пісенька за муром “Але за муром джаз і танці лампіонів… “ Б.-І. Антонич Ми з’являємось під зорями й деревами, В пущах осені крилатим листям бавлячись, І, споріднені з ведмедями та левами, Багряніємо, земною кров’ю барвлячись. Червоніємо суницями й малинами, Запахущими ясними полуницями І звірятами – гарячими лисицями,- Спалахнувши враз, до сонця линемо. Або сходимо з лугів, немов зі […]...
38. Юрій Андрухович – Гаспид, або ж дідько СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Зійшла комета, Господи прости! Мов гурт убивць повзе повз нас етапом. Розпущені убори і хвости, Запахло спиртом, сіркою і цапом. Він – той, що креше рогом до камінь, І всюди починається розпуста. І входять назавжди в солодку тінь Дівчата, смарагдові, мов капуста. І б’ється в […]...
39. Юрій Андрухович – Так легко нам. І ранок – мов пастель Так легко нам. І ранок – мов пастель. Та ще звучать, глибинні і гортанні, Живі пісні загиблих на світанні, Полеглих у траві між двох пустель. Ще з нами ті, хто бачив це. Вони Болять, солоні й теплі, мов кровина. Солодкий пагін і ясна травина Для них – мов день повернення з війни. Кричать зі сну […]...
40. Юрій Андрухович – Ярослав Гарсіа Лорка Ти прогнав пегасика, мов пасинка, Най собі летить конячка панська! Сніг упав, як піна з вогнегасника. Вірш запах, як пасіка чи паска, Був як темна грамота із титлою Чи земля під сніговим накрапом. Він тобі зійшов стовпом зі світла І повив тебе, як чистий прапор,- Не словесний порох, не абищиця, Маєш нині світла понад міру, […]...