Юрій Андрухович – Ще о шостій ранку пітьма



З циклу “Нотатки фенолога”

Ще о шостій ранку пітьма.
Непочатий сніг, наче луг.
І небес на небі нема,
Тільки вітряні гнізда хуг.

Тільки вкутані у мішки
Тьмяні ружі з-над холодів
Знаменують земні стежки
На німих розпуттях садів.

Перша зміна о восьмій – час
Освітити вікна і шлях.
Починається світло з нас,
Ніби вічна вода в полях.

Ніби сіємо в чорну рань
Перші крихти тепла зі жмень,
Аж заблисне досвітня грань,
І від того довшає день.

І тому в осередді стуж,
Під безоднями хмар і крон,
Оживають глибини руж
І рушає рослинна кров…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5.00 out of 5)




Твир про софию киивську.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Ще о шостій ранку пітьма
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.