Юрій Андрухович – Зміна декорацій



У приміщенні церкви відкрито вокзал:
Почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
A в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
Закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря –
І виходиш, і ходиш по першій платформі.

А на ній – протяги, паротяги. Свічок
Пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
Пролетарський пророк у червонім кашкеті.

У приміщенні школи відкрито готель:
Там завжди хтось із кимсь

укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
Старшокласниці прагнуть солодкої вати
І, сплітаючи русла заламаних рук,
Опановують суть природничих наук.

У приміщенні замку відкрито шпиталь:
Там гуляє лицарство в потертих піжамах,
Мов побите вогнем чи познімане з паль,
І діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
Їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

У приміщенні цирку відкрито завод:
Там летить над верстатами гордий народ
У блискучому гримі – від вуха до вуха.

У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Визначення поезії.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Зміна декорацій