Антонич Богдан-Ігор – Срібні сани

Не мусили писати віршів,
Спокійний мати день, спокійну ніч.
Віднині смак вина мені погіршав,
Світ помутнів довкола віч.
Не знаєте страждань поета,
Для нього дні – мов шпаги, ночі – гірші,
Кожна хвиля має гостроту стилета,
Переслідують і гонять ненаписані вірші.
Галки, ворони, гави
Лопочуть крилами в ночах і днях.
Рахманна лента слави
За серця не заплатить жах.
Галки, ворони, гави
Клюють усі гадки в сувоях втоми,
В божевільнім гоні, без угаву
Їдуть серцем сріблястими саньми.
Дуднить, гуде земля,
Лящать і свищуть батоги.
О кругойдучий шлях,
Клятьба моєї снаги.
Зайві, зайві остроги.
Трійка диких бігунів
Гуляє й гризе остроги,
Бере під ноги місяця пів.
Курява срібним клубом
Топтаний сніг несе.
З рушниці гримнули їм в зуби,
Хай щезнуть, пропадуть на все.
А може, ні… думки несталі.
Нехай стрілою грудь пробита,
Нехай торощать далі
Мене їх золоті копита.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – Срібні сани