Герасим’юк Василь – Сімейна хроніка. Початок
Хіба не вигідно
Дві давні гуцульські родини
(трохи в неповному складі)
Поселити
На одних двоповерхових нарах
У бараці в Караганді? –
Холодна зима сорок сьомого
Буде для них теплішою.
Хоч за ними залишено
Єдине право – на тиф,
Зате мудро враховано психологію:
У горах теж так живуть –
На горі і на долині.
Є свої переваги:
Частіше аніж раз на рік
(на Великдень біля церкви)
Можна мирно побесідувати.
Одне слово, жити можна,
Тільки б дитя на горі
Не замерзало уві сні,
Бо остання грудка захованого цукру
Розмокне на долині.
Але все ж усім добре,
Особливо легіню і дівчині,
Та й двом матерям, звісно,
Бо як встане одна опівночі
До тільної корови,
То друга зможе відрадити:
До стайні прокуравської – далеко,
Та якби не підписались на довічне поселення,
Добігла б, мабуть,
І на світанку в барак
Маленьке теля внесла б.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – довбуш Чомусь рішили: суці, значить – суче. І склали пісню – душу відвели. А вже мені від того, Орфенюче, Побільшало і слави, і хвали. Хтось вип’є, заспіває і заплаче Над тим, як через Кути на Космач Мене вела не слава, Баюраче… Але кого Тепер Зупинить плач? І доспівають… “Вмер він через суку”, Слова креснуть, немов топірці […]...
- Молебень на початок нового року Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Люди: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди є і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші. Святий Боже, святий […]...
- Василь Стус – Море – чорна грудка печалі Море – Чорна грудка печалі, Душа Мефістофеля Наодинці. Терпне рояль Під пальчиками дівочими, І в воду Падає з кручі земля. Шерхлі трави Вологі пасажі ловлять, І стогін стихії Туманом важким облягло. * Гусне вечір сурою корана, І в яру струмка гортанний звук. Стільки правди в горлі, стільки мук – Не переповісти і до рання. * […]...
- Думка сімейна в романі Л. Толстого “Анна Кареніна” Думка сімейна в романі Л. Толстого “Анна Кареніна” І. Тема роману. (Головна тема роману – дослідження проблеми сім’ї, аналіз кризових явищ у сучасній письменнику родині.) ІІ. Структура роману. (Роман складається ніби з двох творів, які розвиваються паралельно: історія сімейного життя Анни Кареніної та доля дворянина, який живе в селі й займається вдосконаленням свого господарства та […]...
- Хроніка двобою за самоствердження у повісті Е. Хемінгуея “Старий і море” I. Хемінгуеївський моральний кодекс. (Твори Ернеста Хемінгуея – американського письменника і журналіста – сповнені надзвичайної енергії, духовної сили, оптимізму. Він сповідував, філософію своєрідного стоїцизму, витримки під ударами долі, стійкості і сміливості у небезпечних ситуаціях. Це був хемінгуеївський моральний кодекс, який став для його сучасників дзвоном пробудження і запрошенням до переосмислення сенсу буття.) II. Вийти переможцем […]...
- Твір на тему: Усна народна творчість – початок мистецтва слова Усна народна творчість – початок мистецтва слова Усна народна творчість – це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери. Як же виникали такі твори? Одна людина складе, скажімо, казку, перекаже її іншим, а ті ще комусь, і так твір передається […]...
- Думка сімейна в романі “Війна і мир” Думка сімейна в романі “Війна і мир” І. Сім’я – джерело характеру. (Хоч Л. Толстой і вирізнив як головну в романі “Війна і мир” “думку народну, проблему сім’ї він ставить на одне з перших місць, бо вважає, що кожен отримує свої моральні орієнтири в сім’ї. Саме тому вже на початку роману читач знайомиться з сім’ями […]...
- Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, Хоч висихає мозок у кістках, Коли стрічає писану, пожеристу, Особливо барванину, яка жалить кожного, Бо найперша прокинулась і виповзла з нори, А до тої ночі, коли зацвіте папороть, Ще далеко. Тонко, тонко на скрипці… Ми не хотіли більше випробувань – Ми опорядили його туди, Куди й кінь не ірже – Сам […]...
- Герасим’юк Василь – дві афинки Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі Дві афинки на сигліні в долині: В траві, в росі – з небес і голосів. Гуде гора навпроти них – Палита. На ній був зруб, і афини були. Тепер смеріччям до небес пришита, А буками прибита до скали Чорнющої, хоч там потік […]...
- Полковник і священик Шрам – ідеал українця-патріота, борця за незалежну Україну (За романом П. Куліша “Чорна рада. Хроніка 1663 року”) У творчій спадщині П. О. Куліша “Чорну раду” справедливо виділяють як найбільш самобутній, оригінальний твір. Одночасно цей роман став першим українським романом. Письменник працював над ним ще у першій половині 40-х років XIX століття, саме тоді, коли формувався молодий український рух, зростала національна самосвідомість українського народу, коли створювалося Кирило-Мефодіївське братство. Історичною основою твору є події […]...
- Роман У. Самчука “Марія”: хроніка одного життя Роман Уласа Самчука “Марія” має підзаголовок “Хроніка одного життя”. Уважно прочитавши роман, читач одразу розуміє, що мав на увазі автор, коли давав назву своєму творові. По-перше, твір має певну схожість з так званою агіографічною літературою, тобто з “Житіями святих”. У таких творах оповідається про увесь життєвий шлях святого, так і в романі автор зображує все […]...
- З дитинства: дощ (скорочено) – Голобородько Василь Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...
- Хроніка Хроніка (грецьк. chronikоs – зв’язаний із часом) – літопис, вид історичного твору; літературний твір, в якому послідовно розкривається історія суспільних чи родинних подій за тривалий проміжок часу. Зразком хронікальних жанрів є п’єси-хроніки В. Шекспіра “Генріх VI”, “Річард III”, повість С. Аксакова “Сімейна хроніка”, романи “Люборацькі” А. Свидницького, “Вербівчани” А. Іщука та ін....
- Твір на тему: Наша сімейна традиція (твір-розповідь) Коли народилася моя мама, її батько, а мій дід, що працював агрономом, посадив на околиці села ліщину. Пояснив домашнім: “Виросте дочка – буде орішки лускати”. Ліщина – це лісовий горіх. У нашому селі, та й у сусідніх селах, крім мого діда, ніхто це дерево не доглядав. Навіщо займатися? Зарості дикої ліщини в лісах можна зустріти […]...
- Мак – Народна драма МАК А Дівчата стають у коло і беруться за руки, а дві ламають собі палички та сідають у коло. Ті, що сидять, звуться “маківночки”. Дівчата стоять навколо тих двох і співають: Ой по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки Оріть же го так, так! І показують їм, як […]...
- Хроніка творчої діяльності О. Довженка I. Одеська кіностудія. (1926 року О. Довженко приїздить до Одеси; де на той час відбувалася розбудова Одеської кінофабрики. Нове мистецтво полонило 33-літнього митця, Довженко відкрив для себе ту щасливу сферу, де б він міг реалізувати своє давнє, ще юнацьке бажання “начебто розділиться на кілька частин і жити в багатьох професіях, країнах і навіть видах”.) II. […]...
- “Чорна рада” П. Куліша – перший в українській літературі історичний роман-хроніка Пантелеймон Куліш (1819-1897) – одна із самобутніх постатей в українській літературі. Енциклопедичність його знань і суперечливість світогляду дивували, викликали часом взаємовиключаючу реакцію, але ніколи не лишали байдужими тих, хто звертав увагу на його творчий і життєвий шлях. “Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією, – писав І. Франко, – Куліш протягом свого довгого життя проходив […]...
- Повість-хроніка П. Куліша “Чорна рада” І. Робота над повістю. (Над повістю “Чорна рада” П. Куліш працював тривалий час кількома етапами, доповнюючи і переосмислюючи вже написане. Від початку автор дав назву своєму творові “Хроніка 1663 р.”. Всього лише один рік в історії України, та як багато вніс він у долю народу в найближчі десятиріччя! “Це так, – писав Куліш, – як […]...
- Хроніка одного життя (Олена Теліга) Заметемо вогнем любови межі О. Теліга Олена Теліга… Що ми знаємо про неї сьогодні? У свій час батько дівчини був відомим гідрографом, професором політехнічного інституту в Петербурзі. Виходець з Харківщини, Іван Шовгенів (так звали батька) після революції 1917 року повернувся в Україну, розпочав роботу в Київському політехнічному інституті У роки визвольних змагань перебував при уряді […]...
- Василь Стус – Ось вам сонце, сказав Ось вам сонце, сказав чоловiк з кокардою на кашкетi I витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, вiн зробив кiлька ступнiв праворуч, Носаком позначивши її межу. Щоб вам було радiсно – Вмикайте магнiтофони, транзистори, Берiть до рук iграшковi калатала, Бемкайте, хоч би й по головi. Щоб не хотiлося їсти й пити – Слухайте […]...
- Твір на тему: Сімейна реліквія (твір-розповідь) Сімейна реліквія (твір-розповідь) На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його подарувала. А […]...
- Роман-хроніка Василя Барки “Жовтий князь” – широке полотно відтворень трагедії голодомору Роман-хроніка Василя Барки “Жовтий князь” – широке полотно відтворень трагедії голодомору Хто знав, хто вів смертям і стратам лік? Де фільм, який нам показав би голод? Отой проклятий 33-й рік? Голодний 33-й рік! Скільки горя, сліз, смертей?! Страждала Україна, страждали старі й малі, сподівались на краще, але не бачили його ні восени та взимку 32-го, […]...
- Герасим’юк Василь – Міф Василеві Корпанюку Коли немолодий чоловік Повертається додому, Він іде зарінком, він іде лісом, Він іде над потоком, він обминає скалу. Він у дорозі награфить На красивий камінь, Він облюбує в дорозі Плескату плиту, Буває, що й картату. Він візьме каменину на руки І понесе її вгору, Бо хата його на горі. І камінь не вирветься […]...
- Роман-хроніка Василя Барки “Жовтий князь” – відверта розповідь про трагедію народу I. Василь Барка – український письменник з діаспори. II. “Жовтий князь” – високохудожній правдивий твір про голодомор 1933-го року в Україні. 1. Відтворення на сторінках роману всіх подробиць лихоліття (яскравий показ голодних, виснажених, пухлих від голоду людей; реалістичне зображення нещастя в сім’ї селянина Мирона Катранника). 2. Умовний розподіл численних образів роману на людей-варварів і людей-жертв […]...
- Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
- Василь Стус – Цей корабель виготовили з людських тіл Цей корабель виготовили з людських тіл. Геть усе: палуба, трюм, щогли I навіть машинне відділення. Морока була з обшивкою – Особливо погано держали воду місця, Де попадалися людські голови. Коли утворювалася потужна водотеча, Діру затикали кимось з екіпажу, В той час як решта Шукала щасливої пристані У відкритому морі....
- Василь Симоненко – Лебеді материнства Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, […]...
- Василь Стус – За шибами туркочуть голуби За шибами туркочуть голуби І горобці виспівують щасливі, Перегуки і гамори грайливі Все хлюпають об шиби, мов прибій, Так дивно відгороджений вікном І зависоким муром. Синь небесна До тебе прихиляється облесна, А я, малий і недолугий гном, Тягнусь до неї крізь округлі г’рати, Як потороч. А бородатий сатир, В кожух убраний, топче перший сніг, Що […]...
- Павло Мовчан – “Мов на наріжнику святині… “ Мов на наріжнику святині, Стояв нетямкуватий сніг На камені – чекав хвилини, Щоб впасти сатані до ніг. Його ніхто вже не підтрима, Крил не підставить, не зведе – Бо падають фортечні зими, А мої судини незримо Всотали відвологий день… І, перехнябившись, над шляхом, Хилюсь… ще хвиля – упаду, Літає замість птахи бляха І розтинає плоть […]...
- Василь Симоненко – Старість Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло, – Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очі глибоко спідлоба, Тільки пух лишивсь на голові… Лає син, що ні чорта не робить, Допіка невістка: ще живі? Остогидло діду хліб жувати, Слухати образи від усіх, Ціле літо горобців ганяти Та граків сусідові на сміх. […]...
- Герасим’юк Василь – Бурелім на Провідну неділю 1989-го Вітри звіялись високо на горі – Клин косарів обвівали. Вітер з долу вирвав кілька голосів І приніс на мій схил гори, життя. Я не впізнав ті голоси, Тим більше не міг докупи зв’язати, Я лише обхопив руками бука, Вирваного з корінням, Бо не знав: чому шукаю Єдиний, може, найтихіший голос, Адже його міг понести інший […]...
- Василь Стус – Господи, гніву пречистого Господи, гніву пречистого Благаю – не май за зле. Де не стоятиму – вистою. Спасибі за те, що мале Людське життя, хоч надією Довжу його в віки. Вірою тугу розвіюю, Щоб був я завжди такий, Яким мене мати родила І благословила в світи. І добре, що не зуміла Мене од біди вберегти....
- Новина (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць […]...
- Василь Стефаник – Новина (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Новина (СКОРОЧЕНО) “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і […]...
- Герасим’юк Василь – Замело Бродиш, коли Грегіт замело, п’єш каву, Коли впали сніги на плечі й нові падуть. Слова живого не випустиш, Гейби з хати під Греготом – Ховайся в собі – плаї замело – не виходь – Грегіт замело – не зійти з гори. Сиди. І слухай, як старіє старець, як відходить… Обмивають свої, в труну кладуть, не […]...
- Герасим’юк Василь – Молодий ліс Він виріс на місці пралісу – На довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, Де пасли тоді маржину, І завмер біля перших обійсть. Але ж ні! Тільки на толоці Він стоїть, як ліс, А в зрубі завше хитається, Ніби танцює На тонкій весільній підлозі 50-х, І з тих пір не може спинитися, Наче, спинившись, […]...
- Палають огні при долині… – Малишко Андрій Палають огні при долині, І північ заходить, і сон. Татари сидять при долині На всіх поділяють полон: – два списи бери, на придачу Китайку червону з плеча. – Мені ж гривуна вороного. – Мені чорнокосе дівча. Китайка горить, як заграва, Ірже сумовито гривач, Оксана сльози не втирає,- Не плач, моя бідна, не плач. – Бери […]...
- Голобородько Василь – Хлопчик малює літо (Збірка) 1995 рік, видавництво “Веселка” ХЛОПЧИК, ЯКИЙ СТОЇТЬ СЕРЕд ЛІТА Хлопчик стоїть, Зупинений на бігу через літо. Летить повз нього бджола, Хлопчик принюхається-принюхається й знає: Ця бджола полетіла із медом, Що пахне липовим цвітом – Набрала у квітці липи; Ця бджола полетіла із медом, Що пахне гречаним цвітом – Набрала у квітці гречки; Ця бджола полетіла […]...
- Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, Ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, Та їхні полонини і грунти Для тебе завеликі, а обійстя Замоцні. Ти злякався їхніх гражд! Тому й вогню запраг, Як благовістя. А благовоння погару, як страж, Роками пантрував. Хіба то біди? Пусте! Єсть Божий дім, і ти […]...
- Василь Стус – Виховання Подолай себе, грішнику, Правили вихователі, Шмагаючи йому спину Канчуками I бідолашний не витримав Добре натужився І посунувся з себе Поминаючи грішну плоть Відбігши на кількадесят метрів, Іще чуючи ляскання батогів, Він украй розгубився: Куди йому бігти – Уперед чи назад Повертати йому зовсім не кортіло, але залишатися Без шкіри не вабило теж Можеш бігати навколо […]...
Микола вороний ідеолог модернізації української літератури.