Микола Вінграновський – душа наїлася, та бреше

Душа наїлася, та бреше.
А бреше як! і те і се.
Що вуж, мовляв, корову ссе,
А відьма жінці косу чеше.

Мовляв, каміння – це вода.
Нещастя – щастя. Радість – горе.
Зажура – сміх. А сміх – біда.
Зозуля – півень. Крапля – море.

Що бороною розум чеше
Цей вічний час в ім’я доби…
Душа наїлася та бреше.
А бреше як, не доведи!..

1960

Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – душа наїлася, та бреше