Павло Мовчан – Серп

Серп виткався на ржавім полі
І впав раптово на снопи;
Розтявши лінію недолі,
Він поле кров’ю окропив.
Спинився жнець на краю думки,
Спроквільно спину розігнув
І різонув навідліг лунко
По стеблах спеку навісну.
Зерно розбризкалося приском
По чорній стриженій щоці;
Серп скрапував червоним блиском,
Пручаючись у кулаці.
Очима вимірявши шлях,
Наклавши серп на небокрай,
Жнець біг і біг по колосках,
Щоб вкраять сонця коровай.
А спека – назирцем, невпинно,
Аж спорскували з язика
Пекучі розсипи калинні,
Згоряючи на остюках.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сочинение на тему классическая музыка.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Серп