Павло Мовчан – Материнська сльоза



З твоїх очей хтось викотив сльозу
І далі, далі у печаль пекучу,
Мов кулю світла по шляхах трясучих,
Незримі руки тихо покотили.
В сльозі гуляє світу карусель,
Жбурля дерева відцентрова сила,
І дикі гуси журно голосили,
В сльозі ламаючи свої бурхливі крила.
Кружляли очі у сльозі терпкій
І блиск зубів, загорнутий у сміх.
На дно сльози зелений вітер ліг,
І покотилася вона – зелена.
Сльоза – немов розгойдана арена:
Квапливі клоуни в зелених ковпаках
Несуть на вигнутих руках,
Мов іграшки, свої тіла зелені.
То все лиш гра,
А вартість її – біль.
Шалені вершники вниз головою скачуть,
Їх кожен крок вимірюється плачем,
Що стримується притиском зубів…
Біжить сльоза по скривдженій щоці
І нищить світ своїм зеленим блиском,
Як розіб’ється на сухій руці,
То щезне світ, розвіяний на бризки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Барви українського слова.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Материнська сльоза
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.