Павло Мовчан – “Синиця в волоссі… “



Синиця в волоссі…
А де ж їй гніздитись, скажи?
Мороз перепалює ліс на вугілля,
Повітря клинцюють лискучі сталеві ножі,
Та прорізи враз засипаються сіллю.
Скажи мені, друже, а де ж мені жить,
У серці чиєму питати притулку?
Вже обруч стискальний сталево дзвенить,
Аж тіло, мов крига, потріскує лунко.
Гадав, що приб’юся листком до стовпа
А чи покотьолом до рідної хати,
Та міцно землиця до ніг прилипа:
І вже не ступнуть, аби плоть не зірвати.
Земля кружляє, а значить, і ти –
Очима до сонця – летиш без спонуки.
Синичка, спурхнувши, свиськоче: – Лети!-
І кида пір’їну у руки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Уайльдівські парадокси.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – “Синиця в волоссі… “