Антонич Богдан-Ігор – до холодних зір



Накрита неба бурим дахом,
Мов бронза, ніч тьмяніє й стигне.
Як вбиті в ніч горючі цвяхи,
Холонуть зорі в сині криги.

Насуплений, їдкий, запеклий
Заслониш очі лунатичні,
Бо твоє серце – чорне пекло,
Середньовічне і містичне.

Тремти в цей вечір забобонний,
Мов астролог, дивися в зорі!
Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомних
Пригорне ніч, вогонь і море!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Людина насамперед добродій.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – до холодних зір