Білоус дмитро – Про чотириногих, рогатих і безрогих (Збірка)
1959 рік, видавництво “дитвидав”
ЗАЄЦЬ
А я зайчик-побігайчик,
З’їв би хлібця я окрайчик,
Та немає на біду,-
Їм капусту, лободу.
Ворог з’явиться – куниця,
Вовк чи рись, а чи лисиця,
Так заплутаю сліди,
Що попробуй – віднайди!
БІЛКИ ТА КУНИЦЯ
Ну й розбійниця куниця!
Захотіла поживиться:
Зголоднілася в кублі,
У сосновому дуплі.
Із зеленої галузки
Плиг на білок – тільки дзуськи:
Як пір’їночка, легка
Кожна білочка метка –
Миттю з гілки та на гілку,
Хто догнати зможе
Вдень, кунице, чи вночі
Інші йди шукать харчі!
ДИКИЙ КІТ
Кіт-воркіт! Кіт-воркіт!
Не простий, а дикий.
А який апетит
У кота великий!
Ось майнула – диви!
Миша поміж суччя.
Але спробуй, злови,
Як вона летюча!
КОЗУЛЯ ТА РИСЬ
Дерева величаві
Під вітром: гу-гу-гу…
Проходить на галяві
Козуля по снігу.
А з дерева, з вершини,
Плиг із засади рись
В козулі мимо спини,-
Козуле, не барись!..
… Хоч наточив був ікла.
Та промахнувсь ловець:
Козуля в лісі зникла,
Легка, як вітерець…
ВЕдМЕдІ
Ой, які ж бо симпатичні
Ведмежата-пустуни!
Виграють собі вони.
Мати їх оберігає –
Час від часу тільки зирк,
А малеча невгаває –
Ну справжнісінький вам цирк!
ЛИСИЦЯ
Зажевріли суниці
Між зелені й квіток.
Стрибає при лисиці
Юрба її діток.
Немає тут порядку?
Ні, саме навпаки:
То роблять фіззарядку
Лисичі малюки!
Малеча поплигає –
І в нору, в холодок.
Тоді лиш замовкає
Лисичий “дитсадок”.
ДИКИЙ КАБАН, АБО ВЕПР
Вепри – дикі кабани.
В лісі мешкають вони.
Малюки у них довгасті,
Ще й, немов кавун, смугасті.
І свиня їх дика вчить,
Щоб уміли землю рить,
Щоб поживу і малі
Діставали з-під землі.
ОЛЕНЬ
Олень! Олень! Чуєш рев?
Справся з бистроногим!
Аж гілля летить з дерев,
Як зачепить рогом.
Стереже від ворогів
Стадо олень-татко.
Мама-олень без рогів
Пестить оленятко.
ВОВКИ ТА ЛОСЬ
Два вовки за лосем гнались,
Поживитись намагались.
Та копитом вдарив лось –
Сторч летіть їм довелось!
БОБРИ
А то що там на воді? –
Ніби тихі сплески.
То в воді бобри в труді
Зуби, як стамески.
Де багато є купин –
З гілля зроблять хатки.
Впинять навіть річки плин,
Поробивши гатки.
Не злякаються води,
Хоч яка холодна:
Влітку, взимку – є завжди
Станція в них водна!
ЛАНЬ
Жовкне листя на каштані,
Хоч не скоро ще зима.
У ліску грайливі лані
Ніби б’ються жартома.
Лані кору гризти люблять
І пасуться на траві.
Хоч у травні роги й згублять,
В серпні – виростуть нові.
ЄНОТОВИдНИЙ СОБАКА
Дуже схожий на єнота
Й на велике цуценя,
Він у хащах, край болота,
Схопить мишу й жабеня,
І жучища-роганя.
Глянеш – песик незавидний,
Як і наш Сірко в дворі.
А живе єнотовидний
Цей собака у норі,
В стозі сіна, в чагарі.
Порівняльна характеристика карла та ганелона.