Павло Мовчан – “Іржавіють ключі від нашої господи… “
Іржавіють ключі від нашої господи,
Де всі кутки злились у спільний день відходин,
Де черствіють шибки і струхлявілі сходи
Ведуть лише униз і трухлявіють вниз.
Забулося, зійшло по пагорбі дощами,
Скрипучим берестком закрилося за нами:
Ні відступити вбік, ні глянути назад,
Все скаламутив геть раптовий снігопад.
Тому-то й виступа іржа нам на долонях
І утіка вода, коли берем до рук,
Аби побачить в ній відбиток того дому,
Де визернивсь колись і всох високий звук.
Твір на тему мій улюблений детективний герой.