Павло Мовчан – Спогад про війну



Спраглі очі відкривають день.
Зелений простір і вервечка птахів,
А попереду білий метелик стелі.
Брате!
Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе –
З якого поля?
Водить мати по грядці скруху:
Щось не сходить пісок вже тридцяту весну…
Золотий молочай
Гріє стежку далеку,
Спучнявіла вода у відрі по вінця –
А тебе немає!
Лиш побрижена шибка
Цідить світло, як сито,
Пересохла мостина – для крику твойого –
Зойкне, ох і зойкне під чужою стопою.
І треба ступать мені вдвічі твердіше,
Вдвічі міцніше в’язати вузли,
Двічі шляхи переходить – за тебе і себе.
Двічі мужнішим, брате!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Володимир сосюра як не любити той край.
Ви зараз читаєте: Павло Мовчан – Спогад про війну