Павло Тичина – Хтось гладив ниви, все гладив ниви

Хтось гладив ниви, все гладив ниви,
Ходив у гніві і сіяв співи:
О, дайте грому, о, дайте зливи! –
Нехай не сохнуть злотисті гриви.
Хтось гладив ниви, так ніжно гладив…

Плили хмарини, немов перлини…
Їх вид рожевий – уста дитини!
Набігли тіні – і… ждуть долини.
Пробігли тіні – сумні хвилини:
Плили хмарини чужі, далекі…

Сліпучі тони – і дика воля!
Ой, хтось заплакав посеред поля.
Зловісна доля, жорстока доля.
Здаля сміялась струнка тополя.
Сліпучі тони – й смутні волошки…

1915


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему що в людині найцінніше.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Хтось гладив ниви, все гладив ниви
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.