Притча про воротаря
Один чоловік залишив свій дім і поїхав. Своє господарство він залишив на своїх рабів, передавши їм владу. Кожному рабові він наказав виконувати свою роботу, а воротареві, що перебував на воротах маєтку, цей господар велів пильнувати господарство.
Від’їжджаючи, господар наказав: “То ж пильнуйте, бо не знаєте, коли пан прийде додому: ввечері чи опівночі, чи удосвіта, коли півні співатимуть, чи вранці. Щоб я вас не застав, що спите, коли я повернуся несподівано. Й те, що я вам кажу, теж саме я всім кажу: “Пильнуйте!” (Мр. 13.
34 – 37).
Ця
Господар повелівав воротарю не спати, не втрачати пильності, бути бадьорим, що означало постійно збагачуватися духовно, не опускати жодної можливості свого постійного духовного вдосконалення. Але він не робив різниці між воротарем, котрий стояв біля брами – воріт господарства,
Адже ніхто не знає, коли повернеться господар дому, себто коли повернеться на землю Спаситель і Господь Бог наш Ісус Христос.
“Про день той чи про годину не знає ніхто: ні Ангели на небі, ні Син, а тільки Отець” (Мр. 13. 32).
Ото ж, уважайте й моліться: бо не знаєте, коли настане цей час.
“Ніч”, що згадується у притчі, – це умовна назва періоду його відсутності, себто якогось періоду часу. До речі, у ті часи розрізняли чотири періоди ночі, або нічних страж:
1) вечір – тривалість з 6 до 9 годин;
2) північ – з 9 до 12 годин;
3) співання півнів – з 12 до 3 годин ранку;
4) зранку – з 3 до 6 годин.
Римська система дещо відрізнялася від юдейської. За римською системою ніч розподілялася на три частини.
Господар, себто Спаситель і Господь Бог наш Ісус Христос може повернутися вдруге на землю у будь-який час, тому всім нам весь час треба бути на сторожі, щоб, знову повернувшись на землю, Ісус Христос не застав Своїх слуг у стані сну, тобто у стані духовної розслабленості, недбайливості, халатності до своєї моралі. Щоб кожен з нас не перейшов рамки моралі, щоб ніхто не жив за принципами “людина людині – вовк”, “гроші й гроші – найвище всього”, “влада і тільки влада”, “багатство, багатство і тільки багатство”, “гульки, п’янки, наркоманки – повсякденні тілесні розваги” і т. п.
А відповідальність за продовження Свого вчення й напуття людей на християнську віру, Ісус поклав на Своїх учнів, а після них також на кожного віруючого у кожному поколінні – від вознесіння Ісуса Христа й до сьогодення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Федір тютчев я знаю в праосені пору.