Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами

На сіні, що срібліє над кущами,
Завмерли дві душі в легких тілах.
Я знаю,

Хто прикидав їх пластами.

Нас кличуть, мила,

Душі у сінах.

Живе, скажи, чи неживе створіння
Тут нипає, стискаючи горби?
Оце, обдерте глодом озвіріння,
Оце проміння пекла полюби.

Бо ось надходить мить –

І пахне м’ята.

Барвінок пахне –

Забирає зір.

Чужим, навскісним запахом зайнята, –
Ти є. Півдухом перловидних нір –

Ти є. Паду, німію – все, доволі!
Є ти. І тільки ти. І доки ти –
Оці кущі,

Потовчені і голі

В своє важке волосся заплети.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами