Вірш Миколи Руденка – Лежать між нами дев’ять літ

Лежать між нами дев’ять літ
Страшної, лютої розлуки.
Вже виросли мої онуки,
І я уже не дядько –
Дід.

А ти, скажи мені, яка?..
Вже ні згадать, ні уявити –
Лиш заново у серці звити
Тебе з поштового рядка.

Тож я, коли село дріма,
На вітрі, що летить з Китаю,
Твої листи перегортаю –
Та вже і в них тебе нема.

Озвись, кохана, – де ти, де?..
А місяць тихою порою
Пасе хмарки понад горою
І мовить: – Жди, вона іде…

Ще тиждень, два –
Й свята, жива.
Ти знімеш сидір свій тюремний –
Наш застарілий біль недремний
Відродить душі і слова.

26.01.1986, Сибір

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Вірш Миколи Руденка – Лежать між нами дев’ять літ