Влад Лукащук – І тепер він стояв біля добре знайомих дверей

I.
І тепер він стояв біля добре знайомих дверей –
Повернувся назад, так, по суті, ніким і не ставши.
Перманентні борги; незаслужена кличка “Єврей”…
Час, прожитий далеко від дому, зробив його старшим

На одну невзаємну любов, на десятки проблем
І на дві непоправні, проте передбачені втрати.
В океані життя – як і кожен – він був кораблем,
Але п’яним, якого боялися навіть пірати.

II.
І висіло повітря – м’яке, як розплавлений віск.
І облізлий, худий гавкав пес у старому вольєрі.
“Я нічого тобі – та й не тільки тобі – не привіз”.
Він і далі стояв і боявся постукати в двері.

… він постукав, проте в цьому домі ніхто вже не жив,
Порожнеча дивилась на світ крізь невимиті вікна.
Все змінилось і все в цьому домі здавалось чужим,
А найбільше – він сам, і до цього він так і не звикне.

III.
І читались книжки, і курились пачки цигарок,
І душила печаль – як велика слизька анаконда,
І лишався назавжди мовчанням загоєний рот,
Після того, як вимер
Його персональний Макондо.

29.06.2014
Автор: Влад Лукащук


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Вірш альбатрос шарля.
Ви зараз читаєте: Влад Лукащук – І тепер він стояв біля добре знайомих дверей