Володимир Сосюра – Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
Простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
І тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
Що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
Ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
Я – поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
Простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
І тремтить од солодкої муки…

1922


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Я тий сльози сказав не йди.
Ви зараз читаєте: Володимир Сосюра – Так ніхто не кохав. Через тисячі літ